Сьогодні, на жаль, День Соборності України не такий радісний, якби хотілося.
Злиття століттями відірваної одна від одної частин України: Західноукраїнської Народної республіки та Наддніпрянської України – мрія багатьох поколінь українців.
Мрія, якій не дозволяють стати реальністю. Війна на Сході тому приклад. Та й самі ми навіть під незалежним небом будували цей внутрішній кордон, який радо підживлювала злочинна влада.
Щоб не говорили про Майдан, та його роль розвіюванні ілюзій стала визначною для українців. Думаю, всі, хто був там, доклав бодай часточку зусиль до повалу режиму, розуміє, що ми стояли не за ЄС, а за формування нової свідомості нашої нації. Стояли за нівелювання кордонів між Заходом та Сходом. Це також була свого роду війна, війна із собою. І ми вистояли.
Не знаю, чи вистояли б ми проти Путіна, якби не всі ці моральні метаморфози. Зараз ж твердо скажу – вистоїмо!
Наша соборність під сумнівом у голові ворога, у нашій свідомості кордонів більше нема!
