Військові зведеного батальйону «Тернопіль» та реактивної артилерійської батареї 24-ої бригади окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького кілька днів тому повернулися із зони бойових дій до Тернополя. 12 вересня вони розповіли журналістам про перебування у зоні проведення антитерористичної акції.
– Останні два з половиною місяці було дуже тяжко, – каже старший сержант Андрій Поляруш, командир відділення — обчислювач реактивної артилерійської батареї 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького. – Всі ми вижили завдяки тому, що хотіли додому, і завдяки нашим командирам від найнижчої до найвищої ланки – маю на увазі командира бригади, вище не беру. Він зберіг людей і частково техніку. Було по-всякому, але у Луганській області скрізь важко було. Особливо бракує медиків. Наприклад, коли перебували під Луганськом у нас було чотири поранених, які потребували невідкладної допомоги, а було тільки два лікаря, не вистачає також реанімобілів. Коли є великі втрати, багато хлопців просто не довозять до госпіталів, які розташовані за 50-70 кілометрів від лінії зіткнень – без відповідної апаратури хлопці просто не виживають.
А от із воєнною технікою, як розповів капітан Олександр Іриця, командир взводу — старший офіцер на реактивній артилерійській батареї 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького, проблем не виникало.
– Ми, як Збройні сили України технікою були забезпечені в повному обсязі, – каже він. – Зрозуміло, що у процесі боїв техніка ламалась, але необхідні запчастини, не в повному обсязі, але постачали. Із боєприпасами також не було проблем.
Зведений батальйон «Тернопіль» місяць часу охороняв місто Попасна у Луганській області від противника. Їх дуже вразив вигляд зруйнованого міста.
– У місто ми не виходили, бо нам не дозволяли, оскільки його періодично обстрілювали, – розповів Мирослав Черняшов, заступник командира роти, боєць зведеного батальйону «Тернопіль». – Неможливо було дивитися на будинки куди потрапляли снаряди – це жахливо. Останні три дні перед нашим від’їздом обстріляли центр Попасної, зруйнували школу, дивитися на це просто страшно. Місто охороняв батальйон «Вінниця», вони просили дати їм людей, щоб не було мародерства. Загалом, там усе зубожіле, старі будинки, відколи почалися обстріли у місті працювало тільки два заклади – кіоск із цигарками та аптека. Люди всі ховалися. Коли ми вже виїжджали звідти, то люди почали повертатися у домівки, подекуди було видно світло у квартирах.
Дуже важко було й тим, хто перебував на передовій.
– Найскрутніше було представникам ЗСУ, які перебували на передових позиціях, – говорить Андрій Казнавецький, командир роти патрульної служби Тернопільського міськвідділу міліції, боєць зведеного батальйону «Тернопіль». – Вони були в полі без харчування, без води. Тільки, дякуючи волонтерам та громадським організаціям, які постачали їм продукти харчування, теплий одяг,воду, військові протрималися.
Ольга Трач , За Збручем
