У сьогоднішній, складний для нашої країни час, кожен свідомий громадянин переживає за її долю. Хтось, не вагаючись, бере у руки зброю і йде на фронт воювати. Хтось збирає та жертвує для військових кошти на все необхідне. А хтось – морально підтримує наших захисників – патріотичними листами, малюнками та словами вдячності. Саме до останніх належить жителька села Різдв’яни, що на Теребовлянщині, Леся Огірок.
Дівчина навчається в Чернвецькому університеті ім. Ю. Федьковича на факультеті математика і попри нахил до точних наук має неабиякий талант до творчості
– Творчістю займаюся з дитинства, надихають мене особливі події події та люди. Коли у мене особливий настрій, рука сама тягнеться до пензля, щоб відтворити цей настрій на папері. Я не оминула також і останніх події в Україні. Революції Гідності та воєнний конфлікт на Сході надихнули мене на створення ряду патріотичних малюнків. Захотілось зобразити на них всю велич та красу нашої Батьківщини, підтримати українських військових, допомогти укріпити їх бойовий дух.
Патріотична тематика у творчості Лесі порівняно нова. Але зараз для дівчини вона неабияк цікава та актуальна.
– Коли я переживаю певні емоції та хвилювання через події в нашій державі, то обов’язково беруся до малювання.
Тішить й те, що дівчина не малює у шухляду, а охоче ділиться своєю творчістю з іншими. Свої малюнки із словами підтримки та вдячності Леся планує передати військовим в зоні АТО. Щоб підбадьорити та висловити їм свою підтримку.
– У мене немає ні військової підготовки, ні медичної освіти, щоб піти на фронт добровольцем. Немає і багато грошей, щоб стати меценатом нашої армії. Але у мене є вдячність нашим бійцям, за те що вони борються за територіальну цілісність нашої країни, за те, що вони бережуть наш спокій, що не дають окупантам втілити свої темні наміри. І у мене є можливість висловити свою вдячність на папері.
Щодо планів на подальше творче майбутнє, Леся хоче створити проект “Моя Україна”, де б малювала найкрасивіші місця України.
Христина Салій, “Місто”
