До початку повномасштабного вторгнення життя Олега Мадеї було сповнене руху та висот. Він працював на газовидобувному підприємстві, захоплювався походами в гори та екстремальним спуском на велосипедах. Бойове ім’я Турист він отримав уже в лавах Національної гвардії України.
Пише 2 Галицька бригада Національної гвардії України.
На фронті під Покровськом доводилося постійно переміщуватися між різними позиціями. Він виконував роль провідника, заводив і виводив групи бійців, знаючи кожен куточок на своїй ділянці відповідальності. Побратими влучно підмітили ці постійні «мандрівки», що нагадували його цивільне хобі.
Збіги на цьому не закінчилися: ще на початку вторгнення, коли Олег займався волонтерством та привозив допомогу підрозділу, де служив його брат. Бійці вже тоді почали називати його Туристом. Так назва, що колись пов’язувала чоловіка з активним відпочинком, стала символом його військового шляху.
Восени 2025 року Туристу довелося пройти справжнє пекло. Нацгвардійці тримали оборону в одній із будівель у Мирнограді. Холодний осінній вітер доносив звуки безперервної канонади. Одного дня трофейна ворожа рація, яку наші бійці успішно моніторили, принесла тривожну звістку: готується штурм.
«Ворожа група підкрадалася все ближче. Ми зайняли оборону, але висунутися не могли – повітря повністю контролювали ворожі дрони. Прохід на позицію був замінований, а росіяни рухалися дуже грамотно. Ми розуміли: попереду складний бій», – згадує Олег.
Українські захисники прийняли рішення підпустити ворога максимально близько, щоб діяти напевне. Коли перший штурмовик підірвався на розтяжці, за ним ринули інші. У цей момент Олег та його побратим із позивним Рудий відкрили шквальний вогонь. Бій тривав кілька хвилин, п’ятьох окупантів ліквідували, а решта змушена була відступити.
Той бій для Олега став переломним. Він отримав два кульових поранення: в ногу і плече. Надавши собі першу допомогу, бійці отримали наказ відійти на безпечнішу позицію. Проте під час відходу їх засікли ворожі дрони. Розпочалося полювання. На щастя, нацгвардійцям таки вдалося вирватися із смертельної пастки. Після лікування і відновлення Турист повернувся до свого підрозділу. Він продовжує виконувати бойові завдання, захищаючи Україну.
Історія Олега Туриста Мадеї – це нагадування про те, якою неймовірною ціною виборюється наше право на життя. За кожним відбитим штурмом стоять люди, які мають минуле, мрії та хобі, але свідомо обрали шлях воїна.
Олег каже, що головною мотивацією для нього є побратими з 2 Галицької бригади, з якими він пройшов крізь вогонь. Проте він наголошує на важливості єдності: перемога неможлива без участі всього суспільства. Адже лише тоді, коли військо захищає народ, а народ одностайно підтримує своїх захисників, боротьба набуває сенсу, і захист стає непохитним. Історія Туриста – це заклик до кожного: ми всі є частиною цієї великої битви за майбутнє, і тільки разом ми здатні вистояти.
