Від середи кілька громад Тернопільщини отримали нові звістки про загиблих бійців Тернопільщини. Серед чотирнадцяти прізвищ — ті, хто загинув на різних напрямках у березні, і ті, чию загибель підтвердили лише зараз — після місяців і навіть років невідомості.
Загинули в березні 2026 року
Сержант Ігор Перещук (1982) з Добромірки Збаразької громади чотири роки захищав Україну. Служив у відділенні перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетного дивізіону. Серце воїна зупинилося 21 березня під час виконання бойового завдання в Краматорському районі на Донеччині. Зустріч тіла відбулась 26 березня у Сквері Героїв у Збаражі о 14:30, потім кортеж вирушив до Добромірки. Чин похорону — 27 березня о 12:00. Залишив дружину Оксану, яка працювала бібліотекаркою у сільській філії Збаразької публічної бібліотеки.
Солдат Олексій Душак (1981) з Бучача загинув 25 березня поблизу Борової на Харківщині — він був командиром 3 механізованого відділення та командиром бойової машини. Обставин детальніше не повідомлялося. Залишив рідних і близьких у Бучачі. Інформацію про дату похорону рада не оприлюднювала.
Старший солдат Микола Пришляк (1994) народився і виріс у Великій Іловиці Шумської громади, де навчався у місцевій школі та де залишається його численна родина. Після одруження оселився в селі Лішня Білокриницького старостинського округу. Служив старшим сапером інженерно-саперного відділення — конкретно: перший інженерно-саперний взвод, друга інженерно-саперна рота, перший інженерно-саперний батальйон. Загинув 24 березня під час бойового завдання поблизу Новоолександрівки Синельниківського району Дніпропетровщини. Похований у рідному селі Лішня.
Молодий воїн Дмитро Погорєлов, якому було лише 25 років, загинув 23 березня 2026 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання. Його батьки Олена та Юрій Погорєлови знайшли прихисток у Трибухівській громаді — вони переселенці. Детальних відомостей про підрозділ чи місце загибелі не повідомлялося.
Роман Ситник із Гермаківки Іване-Пустенської громади — зустріч тіла відбулась 28 березня о 09:00 біля церкви Верховних Апостолів Петра і Павла в Борщеві. Жодних інших відомостей про нього не надходило.
Молодший сержант Володимир Паньків (27.07.1993) з Літятина Саранчуківської громади — командир 1 екіпажу БпАК — загинув 15 березня поблизу Куп’янська Харківської області. У 2022 році повернувся з-за кордону і добровільно вступив до ЗСУ. 27 березня кортеж пройшов через Бережани вулицями Тернопільська та Привокзальна, потім — через Посухів, Потутори, Жовнівку до Літятина. Чин похорону — 28 березня о 12:00.
Солдат Богдан Мовчанюк (22.06.1999) — уродженець Нового Села, житель Скориків — загинув 20 березня на Запорізькому напрямку в районі Малокатеринівки. На фронті з січня 2023 року. 28 березня жалобний кортеж зупинявся біля пам’ятника Ангелу-Хоронителю в Підволочиську о 14:00 — для спільної молитви. Залишив молоду дружину, восьмирічного сина, батьків і братів.
Андрій Редька — 42-річний уродженець Тернопільщини, який 14 років тому разом із родиною переїхав до Летичева на Хмельниччині. У січні 2025 року добровільно вступив до ЗСУ. Загинув у бою з окупантами на Донеччині. Про загибель повідомив УНІАН. Залишив батька, дружину, двох доньок і сина.
Загибель підтвердили після довгих місяців невідомості
Сергій Позьомко (1993) із Великих Гаїв — уродженець Щепанова — загинув ще 26 січня 2026 року на Харківщині, але до недавнього часу вважався зниклим безвісти. Голова Великогаївської ради Олег Кохман написав про маленького сина Дмитрика: «він знає, що його ТАТО — Герой та захисник». Залишив дружину Любов, сина Дмитрика, матір Галину, бабусю Явдокію, братів Василя, Андрія та Романа, сестру Надію. Тіло зустрічали 26 березня об 11:00 у Великих Гаях, панахида — того ж вечора о 19:00, чин похорону — 27 березня.
Ігор Ніздропа з Великих Гаїв вважався зниклим безвісти протягом одного року і дев’яти місяців. Сім’я весь цей час жила надією. Нещодавно надійшло підтвердження загибелі. Деталей обставин і місця загибелі голова ради не повідомив. Прощання розпочалось 28 березня о 14:00 — кортеж вирушив від вулиці Тролейбусної, 14 у Тернополі, зупинився біля будинку на Чернівецькій, 48, де виріс Ігор, і прямував до «Дому печалі» на Микулинецькій, 27. Парастас — того ж вечора о 19:00, чин похорону — 29 березня о 11:00. Залишив дружину Руслану, сина Олега, маму Любу та бабусю Терезу.
Андрій Галас (01.08.1981) — уродженець Козівки, понад 20 років жив і працював у Бережанах. Загинув 12 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Майже два роки рідні не знали про його долю — лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель. Деталей служби та обставин смерті не повідомлялося. Дату похорону мали оголосити додатково.
Петро Стечишин (1986) з Дмухівців Козлівської громади вважався зниклим безвісти з 17 травня 2023 року — з часу бою в Масютівці Куп’янського району Харківської області. Лише нещодавно на підставі постанови про ідентифікацію особи встановлено: він загинув саме того дня — 17 травня 2023 року. Про загибель повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. Панахида відбулась 27 березня о 19:00 у Домі Молитви в Тернополі на Микулинецькій, чин похорону — 28 березня о 11:00 там само.
Солдат Степан Садов’юк (1986) із Залісців Шумської громади служив стрільцем 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. 28 липня 2024 року надійшло повідомлення, що він зник безвісти. Востаннє рідні чули його голос напередодні — він попередив, що йде на бойове завдання, і просив чекати на зв’язок. Загинув того ж дня поблизу Новоолександрівки Донецької області. Рідні чекали майже два роки. Дату зустрічі тіла та похорону мали повідомити окремо.
Помер після тяжкого поранення
Михайло Приймас (1970) із Стіжка Шумської громади — уродженець Тилявки — після одруження оселився в Стіжку, де разом із дружиною виховав доньку та сина. Після мобілізації мужньо виконував бойові завдання, але у серпні 2023 року отримав важке поранення. Через тяжку мінно-вибухову травму втратив руку, довго лікувався та проходив реабілітацію. Після звільнення з військової служби за станом здоров’я боровся з важкою невиліковною хворобою, яку виявили під час лікування. 27 березня 2026 року його серце зупинилося.
Раніше ми писали про те, що 12 захисників Тернопільщина втратила від суботи
