Сьогодні, 24 лютого 2026 року, минає чотири роки від моменту, коли світ дізнався про подвиг 25-річного сапера з Тернопільщини. Матрос Віталій Скакун став першим захисником, якому було присвоєно звання Героя України (посмертно) після початку повномасштабного вторгнення РФ. Його самопожертва на Генічеському мосту виграла для України дорогоцінний час і врятувала сотні життів побратимів. Розповідає “Еспресо.Захід”.
Віталій народився у місті Бережани. Мама Героя, Орися Качмарик, згадує, що вже при народженні рідні пророкували йому долю козака. Хлопець виховувався на історичних книгах, захоплювався армспортом та колекціонував моделі автівок.
Здобувши фах зварювальника у Львові, Віталій встиг попрацювати у Польщі, проте поклик обов’язку повернув його додому. Коли друг пішов служити, Віталій не вагався: у 2019 році він підписав контракт із ЗСУ. Ставши сапером 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. Михайла Остроградського, він пройшов бойове хрещення на Донбасі, не знаючи, що головне випробування чекає на нього на півдні.
Фатальний ранок 24 лютого: Генічеський міст
Кримський перешийок став однією з найгарячіших точок перших годин великої війни. Російська танкова колона стрімко просувалася вглиб материкової України. Єдиним способом затримати ворога було знищення автомобільного моста в Генічеську.
Об’єкт був замінований заздалегідь, проте у вирішальний момент дистанційний підрив не спрацював. Віталій Скакун, розуміючи, що часу на технічне виправлення системи немає, зголосився виконати завдання вручну.
«Саня, відходь, я все зроблю!» — це були останні слова Віталія до побратима Олександра Ткача.
Віталій вибіг на міст, усміхнувся другу і за лічені секунди привів вибухівку в дію. Він не встиг відійти. Потужний вибух зруйнував переправу разом із Героєм, зупинивши рух окупаційних танків. Це дало змогу українським підрозділам перегрупуватися та організувати оборону.
Вже 26 лютого 2022 року Президент України підписав указ про надання матросу Скакуну звання Героя України. Сьогодні ім’я бережанця знають далеко за межами Батьківщини:
Його ім’ям названо вулиці у Києві, Бережанах, Мукачеві та на деокупованій Херсонщині.
У Празі (Чехія) на честь Віталія назвали міст, що веде до російського посольства.
Він є почесним громадянином рідного міста та польського Лешно.
Через чотири роки ми схиляємо голови перед пам’яттю Віталія. Його вчинок — це фундамент нашої стійкості, нагадування про те, що свобода виборюється надвисокою ціною.
Читайте також: 1461 день боротьби: підсумки чотирьох років повномасштабного вторгнення рф в Україну
1461 день боротьби: підсумки чотирьох років повномасштабного вторгнення рф в Україну
