Від суботи Тернопільщина втратила 11 захисників України. Сім військовослужбовців вважалися зниклими безвісти від кількох місяців до понад року.
Житель Західної Слободи понад пів року вважався зниклим безвісти
Ігор Олегович Худик, 21.04.1991 року народження, мешканець села Західна Слобода Козівської селищної ради, загинув 9 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Понад пів року воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно офіційно підтвердили загибель захисника.
Житель Скомороху загинув від удару ворожого БПЛА
Іван Павлів, житель села Скоморохи Бучацької міської ради, загинув поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області внаслідок ворожого удару БПЛА. Воїн вважався безвісти зниклим з 28 серпня 2024 року.
Централізована зустріч траурного кортежу відбулася на Алеї Слави у місті Бучач на Тернопільському роздоріжжі. Кортеж прямував через Бучач до села Скоморохи. Захисник повернувся на вічний спочинок до рідної домівки.
Майор з Микулинців помер під час реабілітації
Ігор Богданович Ільєв, 26 травня 1974 року народження, заступник командира дивізіону з МПЗ РЕАДН військової частини, помер 24 січня 2026 року. Майор, ветеран, учасник бойових дій за станом здоров’я перебував у відпустці на реабілітації, але серце не витримало.
Ігор Богданович все своє життя присвятив військовій службі. Був звільненим з військової служби в запас та з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Був на всіх гарячих напрямках, захищаючи нас та відстоюючи територію України. Його шлях був сповнений мужності та відданості Україні. Він гідно ніс службу, залишаючись вірним служінню українському народові, присязі та своїм побратимам. Має безліч відзнак та нагород за свою службу, за відданість Україні і її народу.
Зустріч траурного кортежу із тілом померлого відбулася 26 січня 2026 року. Кортеж прямував за маршрутом: Тернопіль – Микулинці, час зустрічі – 12:30 годині в селищі Микулинці на повороті біля аптеки в напрямку до вулиці Степана Бандери. Чин парастасу відбувся 26 січня о 19:00 годині в будинку на території православної церкви Пресвятої Трійці в селищі Микулинці по вулиці Грушевського М., 69, чин похорону – 27 січня, початок о 12:00 годині за тією ж адресою.
Житель Нападівки два місяці вважався зниклим безвісти
Володимир Феодосійович Шибистий, 2001 року народження, житель села Нападівка Борсуківської територіальної громади, з 18 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Усі ці місяці жила надія – на звістку, на диво, на повернення. Та, на жаль, найгірше підтвердилося. Володимир загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок, захищаючи Україну та кожного з нас. Молоде життя, сповнене мрій і планів, обірвала жорстока війна. Про зустріч Героя повідомлять додатково.
Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про смерть земляка Романа Ярославовича Павука, який помер 24 січня 2026 року внаслідок важкого захворювання, перебуваючи на лікуванні у Тернополі.
Роман Ярославович Павук, 30 листопада 1974 року народження, був уродженцем села Новосілка Скалатської міської ради. Похоронний кортеж зустрічали 28 січня о 11:00 годині у центрі міста Скалат.
Оператор БПЛА з Криволуки загинув на Сумщині
Назарій Миколайович Білобровка, 15.05.1997 року народження, житель села Криволука Білобожницької громади, загинув 25 січня 2026 року, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, поблизу населеного пункту Велика Писарівка Охтирського району Сумської області, внаслідок удару ворожого БпЛА.
Старший солдат був оператором безпілотних літальних апаратів. Герой пішов у вічність, але назавжди лишився у пам’яті, як символ мужності, стійкості та незламності. Воїн поповнив собою ряди Небесного воїнства, щоб вічно стояти насторожі миру, добра та справедливості. У Героя залишилися батьки, брат та дружина.
29 січня о 13:00 годині в Катедральному соборі верховних Апостолів Петра і Павла в місті Чортків відбудеться зустріч тіла Героя. Про чин похорону повідомлять додатково.
Чортків’янин загинув ще влітку 2024 року
Ігор Іванович Вербовецький, 28.09.1987 року народження, мешканець Чорткова, стрілець, помічник кулеметника, загинув 1 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тимофіївка Покровського району Донецької області.
До війни Ігор свого часу працював на ливарно-механічному заводі у Чорткові, завжди ради допомагав сусідам, був простим та відкритим. Коли долучився до Сил Оборони, служив у 1 копусі Національної гвардії України «Азов». Протягом довгого періоду Ігор вважався зниклим безвісти. Родина молилась, чекала, сподівалась на добру звістку. Але днями прийшло підтвердження результатів ДНК.
27 січня о 13:00 годині на церковному подвір’ї Собору верховний апостолів Петра і Павла зустрічали тіло Воїна. 27 січня о 19:00 годині відбувся парастас у кімнаті смутку в церкві святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Похорон розпочнеться 28 січня о 13:00 годині.
Батько трьох дітей з Коханівки
Микола Миколайович Васильчук, 8 травня 1994 року народження, житель села Коханівка Вишнівецької територіальної громади, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області.
Микола народився в селі Мартинівка на Рівненщині. Тут пройшли його дитячі роки, тут він зробив перші кроки до дорослого життя. Згодом навчався у селищі Смига, де формувався як людина – щира, працьовита, відповідальна. У 2012 році Микола створив сім’ю з Ольгою у селі Коханівка. Разом вони виховували трьох дітей – Діану, Володимира і Романа.
Його серце пережило тяжкий біль: найменший син Роман, який боровся з хворобою, відійшов у вічність у грудні 2023 року. Але навіть після цього Микола залишався опорою для своєї родини. 2 лютого 2024 року Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він став на захист держави, не вагаючись, як справжній чоловік і батько. З 26 жовтня 2024 року він вважався безвісти зниклим. Життя захисника обірвала війна, але пам’ять про Миколу Васильчука назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і всієї громади. Про день та час зустрічі Героя повідомлять додатково.
Житель Шляхтинців загинув на Чернігівщині
Володимир Романович Гніздів, 30.08.1973 року народження, який проживав у Шляхтинцях Байковецької громади, загинув 18 січня 2026 року, захищаючи Україну. Герой віддав своє життя у населеному пункті Леньків Чернігівської області, виконуючи військовий обов’язок. У скорботі – дружина, діти, рідні, побратими.
28 січня у селі Шляхтинці відбулася зустріч тіла полеглого Захисника України. Орієнтовно о 10:30 у селі Шляхтинці біля школи відбулася зустріч кортежу з тілом Героя. Після зустрічі тіло Героя було проведено до церкви Пресвятої Трійці у селі Шляхтинці. Парастас відбудеться о 19:00 годині у церкві. Про чин похорону повідомлять додатково.
Житель Целіїва загинув на Сумщині
Євген Іванків, 02.06.1981 року народження, житель села Целіїв Васильковецької громади, загинув 10 січня 2026 року поблизу населеного пункту Павлівка Сумської області. Відважний Воїн прийняв свій останній бій за волю України, звільняючи рідну землю від окупанта.
Випускник Західноукраїнського університету з Добромиля
Василь Романович Гера, 13 січня 1998 року народження, уродженець села Добромиль Львівської області Старосамбірського району, загинув 21 січня 2026 року поблизу населеного пункту Стародубівка Краматорського району Донецької області, мужньо та самовіддано боронячи українську землю від ворога.
Він був випускником Західноукраїнського національного університету. У 2020 році закінчив навчання на магістерській освітній програмі «Інженерія програмного забезпечення» факультету комп’ютерних інформаційних технологій. В університетській родині його пам’ятатимуть як світлу, щиру, доброзичливу людину з відкритим серцем і чистими намірами. Він вирізнявся відповідальністю, людяністю, гідністю та глибоким патріотизмом – рисами, які визначали його життєвий шлях і вибір. До останнього подиху він залишався вірним присязі, своєму народові та Батьківщині, проявивши справжню відвагу, стійкість і силу духу.
Раніше ми писали про те, що на Тернопільщину від середи прийшло шість сумних звісток про загибель захисників
На Тернопільщину від середи прийшло шість сумних звісток про загибель захисників
