Стаття «Вёрстки» з промовистою назвою «Им похуй, кого обнулять» документує те, що самі солдати називають “внутрішньою м’ясорубкою”. Це система страху, побудована не на військовій дисципліні, а на тваринному інстинкті виживання.
Розслідування базується на десятках свідчень мобілізованих, зеків із «Шторм-Z», контрактників та їхніх родичів. Вони розповідають про розстріли без суду, катування, показові покарання та накази, що рівнозначні смертному вироку.
«Пацана з мого взводу до смерті забили головою об підлогу. Командир сказав: “не можна пиячити на передку — от і все”. Вранці його просто не стало», — цитує журналістів один зі співрозмовників із позивним Курган.
“Обнулення” як нова форма страти
Термін «обнулення» з’явився серед російських військових як евфемізм смерті. Коли когось «обнуляють» — це може означати розстріл, кидання на безнадійне завдання, або «випадкову смерть» після катувань.
У статті наведено десятки історій:
– Розстріли “за відмову” — солдатів убивали просто за спробу вийти з позицій або за відмову йти на штурм без зброї.
– “Смертельні накази” — командири свідомо відправляли непідготовлених бійців на передову, знаючи, що ті не повернуться.
– Катування як виховний метод — били, тримали в ямах, позбавляли сну й води, змушували копати власні могили.
– “Викуп за життя” — щоб уникнути «обнулення», солдати платили командирам частину зарплати або компенсацій.
«Мене били півтори години, поки не погодився піти “на нуль”. Всі знали, що звідти не повертаються. Я просто хотів дожити до ранку», — згадує інший солдат.
Хто ці «обнулителі»
У базі «Вёрстки» зафіксовано прізвища та позивні десятків командирів, причетних до страт і катувань. Серед них — Ілхом “Акула” Петер, Дмитро “Кемер” Кемеров, Михайло “Дудка” Дудуков та інші фігури, які командують штурмовими ротами або зеківськими підрозділами.
Їхні дії документуються за допомогою свідчень, відео з фронту, листувань родичів та перехоплених повідомлень. Усе це формує не просто медіапроєкт, а фактичну доказову базу для майбутніх військових трибуналів.
Деякі з «обнулителів» уже фігурують у кримінальних провадженнях навіть у самій росії — але не за вбивства, а за «перевищення повноважень» чи «порушення дисципліни».
Система страху й деградації
Солдати бояться не стільки української армії, скільки власних командирів. У деяких частинах “обнулення” перетворилося на норму — як спосіб залякування, дисциплінарної “чистки” або особистої помсти.
«Там ніхто нікого не шкодує. Командир може вбити, і йому нічого не буде. Хтось вкраде сигарети — і його вже “обнуляють”. Імпохуй, кого», — каже один із бійців.
З матеріалів випливає, що така практика особливо поширена в зеківських підрозділах «Шторм-Z», «Шторм-Ossetia» та у «добровольчих батальйонах», сформованих з мобілізованих. Саме там катування стали частиною щоденної рутини.
Гроші, страх і безкарність
За даними «Вёрстки», існують навіть “тарифи за життя”. Якщо солдат потрапляє у немилість, родичі можуть «домовитися» — переказати певну суму, щоб його не «обнулили». Усе тримається на хабарях і страху.
Така система перетворила армію на феодальну структуру: старші командири торгують людським життям, молодші — мовчать, бо знають, що «зникнути» можна будь-якої миті.
