З початку 2025 року скоєно 10 терактів за участю завербованих рф українських підлітків. З них 6 завершилися смертю юних виконавців злочинів. І це без урахування підпалів. Торік затримано 65 неповнолітніх паліїв, за даними Національної поліції України. Типова помилка батьків: вважати, що з їхньою дитиною такого точно не станеться. Натомість варто поговорити про це в кожній родині, де зростає тинейджер. Що обіцяють дітям? На які гачки ловлять? Що має знати підліток, аби не потрапити в жахливу халепу? Пише Освіторія.
1. Винятків немає
Не варто розраховувати, що гарна родинна атмосфера та відсутність складних життєвих проблем дадуть підлітку такий собі імунітет. Практика доводить, що на гачок вербувальників потрапляють діти з будь-яких сімей.
Може, ідеться про тих, у кого фінансові проблеми, борги, тож конче потрібно заробити? А тинейджер, який має стабільні кишенькові, не спокуситься на небезпечний заробіток? На жаль, ні: ідея швидко отримати значну суму приваблює багатьох неповнолітніх. Хтось мріє про велику покупку, хтось просто хоче отримати хоч раз більше, ніж батьки.
То, певно, не варто хвилюватися батькам, які мають свідому проукраїнську позицію? На жаль, це також не дає гарантії. Адже вербувальники на початку не зізнаються, що вони з рф. Навпаки, деякі запевняють, що вони з організації справжніх українських патріотів, які хочуть навести лад в країні. Нібито вони протистоять свавіллю ТЦК, яке заважає ефективно воювати. Також можуть наводити різні українські партії та політиків, від яких вони нібито виступають. Може дещо допомогти, якщо батьки заздалегідь пояснять, що до них можуть звернутися такі «вовки в овечій шкурі».
Тож батькам варто поговорити про ризики з дітьми, що завершили початкову школу. Адже страшні завдання пропонують навіть наймолодшим підліткам, з 11 років.
2. Навчати розпізнавати «безкоштовний сир»
Швидко заробити великі гроші — на цьому бажанні побудовано чимало шахрайських схем. Тож дітей варто змалечку привчати критично ставитися до таких пропозицій. Лотерея, азартні ігри, пропозиція виграти реальні гроші під час онлайн-ігор, вакансії, де вказані захмарні зарплати за незначну роботу — усе це має насторожувати дітей.
Батькам слід демонструвати синам і донькам такі приклади, щойно ті навчаться читати, пояснювати, що це пастки для наївних та не дуже розумних людей. Одночасно добре навчати розрізняти недоброчесну рекламу, яка повідомляє не те, що «записано дрібним шрифтом на товарі». Тоді в підлітковому віці, коли хочеться самостверджуватися, вони скажуть: «Я крутий, бо я це розпізнаю. Я не потраплю в пастку». А не «Я крутий, бо знайшов спосіб швидко заробити». Тоді послання вербувальників, які зазвичай починаються як пропозиції підробити, автоматично будуть відлякувати тинейджерів.
3. Протиставляти не важку працю, а ідеї бізнесу
Важливий нюанс: у багатьох дітей з розвиненим критичним мисленням у підлітковому віці раптово все одно просинається жага великих грошей. Прагнення фінансової незалежності, бажання зробити щось значуще (та виміряти це у грошах) штовхають на ризиковані вчинки. Як цьому протидіяти? Річ у тім, що саме батьки говорять про гроші та працю. Чимало людей, щоб застерегти від шахраїв, запевняють, що шалених доходів не буває, треба багато й важко працювати, щоб мати копійчину. Але нині, коли в інтернеті повно історій про те, як юні блогери, підприємці, винахідники розбагатіли, діти бачать, що є альтернатива.
Тому гарний захист проти шахраїв та вербувальників — розповідати, що можна й великі гроші заробити. Але власним талантом або свіжою ідеєю бізнесу. Не дуже правильною є фраза: «Не можна грати в азартні ігри. Краще чесно працюй, як ми. Будеш тяжко працювати багато років, тоді й зможеш придбати автомобіль». Значно краща фраза: «Не вір у пропозиції розбагатіти. Ніхто не дасть тобі великі гроші за так. Але ти розвивайся, навчайся — і станеш підприємцем. Шукай, чого потребують люди. Гарний прибуток можна мати в бізнесі. Але треба бути розбірливим з компаньйонами. Довіряй лише перевіреним і надійним людям, а не незнайомцям за оголошенням».
4. Самореалізація також захищає
Психологи нині намагаються скласти психологічний портрет підлітків, що погоджуються на підпали та теракти. Спільних рис мало. Але помітна одна деталь: до їх кола не потрапляють діти, які не просто займаються спортом, мистецтвом, IT тощо, а й мають там хоч невеличкі досягнення: винагороди, відзнаки, призові місця у конкурсах. По-перше, у них інша мотивація, вони вкладають час та сили в улюблену справу. По-друге, у них немає бажання вразити оточення, довести, на що вони здатні. Діти, які можуть самореалізуватися соціально схвальним способом, зазвичай не шукають інших можливостей. По-третє, бажання підробити вони переважно пов’язують зі справою, до якої в них є хист. Юні художники пропонують зробити портрети домашніх улюбленців або членів родини, актори започатковують відеоблоги, програмісти знаходять проєкти на фріланс-біржах тощо.
5. Пояснювати, що обдурити не вдасться
Чимало підлітків усвідомлюють, що знищувати чужу власність або робити інші протизаконні справи — погано й небезпечно. Але погоджуються на завдання онлайн, адже сподіваються… обдурити вербувальників. Усе, що відбувається, здається їм знайомим: грали онлайн, надійшла пропозиція — нібито важке завдання під час дистанційного навчання, тож їм не вперше підроблювати результат.
Правоохоронці почули чимало сповідей неповнолітніх про те, що вони погодилися, бо планували просто зробити фотомонтаж, надіслати відео пожежі з інтернету. Зробити багаття з власних старих меблів, сарайчика, дощок, а видати це за підпал релейної шафи на залізничних коліях. А коли це не вдається, підлітки намагаються відмовитися, та їх починають залякувати або шантажувати тим, що вони вже погодилися на кримінал. Мовляв, скрин переписування направлять до поліції, СБУ.
А чому ж не вдається? Ось це має заздалегідь знати кожен тинейджер: вербувальники перевіряють виконану роботу. Вони надсилають знаки, які має показати виконавець на початку зйомки. Машини, ще до підпалу, спочатку перевіряють за номерами, а потім дізнаються, чи знищені вони насправді. Чимало способів розрізнити відеомонтаж. Тож кожен підліток повинен усвідомити: нічого не зробити, нікому не нашкодити та зірвати куш не вдасться.
6. Говорити про наслідки
Те, що дорослим здається очевидним, для більшості підлітків таким не є. Гормональні перепади та особливості діяльності мозку, який ще розвивається, зазвичай не дають думати про наслідки, перепони та інші неприємні речі, коли захоплюють емоції. Чи помічали ви, як тинейджери, які не в гуморі, бачать геть усе у чорному світлі? А якщо йде хвиля позитиву або передчуття чогось приємного, усе постає в рожевих кольорах. Також сучасні діти через кліпове мислення, яке має свої переваги, значно гірше будують причино-наслідкові зв’язки.
Приміром, підлітки вважають, що знищення релейної шафи на залізничних коліях — майже жарт, адже це не приватна власність господаря, який може розлютитися, а підприємства, держави. Деякі підпалювачі (принаймні вони так стверджують) не ставили питання, що то таке, і не знали, що так регулюють залізничні світлофори. Підпал може завершитися зривом перевезення, поїзди можуть зійти з колій. І хоча зазвичай ідеться про товарні поїзди, можуть загинути машиністи та інші люди.
Підлітки страждають на так звану компартменталізацію: окремі рішення чи вибори, які суперечать одне одному, неповнолітні роблять одночасно та вважають це виправданим. Скажімо, тинейджер може сам, без примусу та вмовлянь, проголосити, що не ніколи в житті не вживатиме алкоголь. При цьому в компанії він п’є пиво та не вважає, що порушив обіцянку. Так само підліток може пишатися татом, який воює на фронті, щиро очікувати на перемогу України, але при цьому виконувати завдання злочинців з рф.
Тому профілактично варто розповісти, які завдання можуть запропонувати та порадити замислитися, навіщо це ворогу, яку шкоду він хоче нам завдати, до яких сумних наслідків призведе виконання нібито простих завдань. Не треба замовчувати й те, що прохання віднести посилку в певне місце чи щось передати за гарну винагороду може завершитися загибеллю людей та й самих виконавців, що це може бути справжній теракт.
7. Роз’яснювати стосовно кримінальної відповідальності
Вербувальники неодмінно переконують підлітків, що виконання їхніх завдань — не злочин. Тим паче, тинейджер — ще дитина, тож кримінальної відповідальності не несе. Якщо спіймають, батьки посварять та й усе. Звісно, це неправда. Але якщо передчуття заробітку захопило, не кожна дитина перевірятиме. Тому завдання батьків — заздалегідь донести правдиву інформацію.
Якщо дитина малолітня (ще немає 14 років), відповідальність несуть батьки. Доведеться відшкодувати знищене майно. Якщо 14 вже є, підліток відповідає за умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, як уже неоднократно пояснювали в пресі. За це йому загрожує від 3 до 10 років позбавлення волі.
Якщо особі вже є 16, ті самі дії можуть трактувати як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України. Адже машини зазвичай військові або представників ТЦК, а підпали на коліях заважають перевезенню військових вантажів. А це вже від 8 до 15 років ув’язнення. Якщо ж роботу на ворога кваліфікують як державну зраду, в умовах воєнного стану це означає 15 років або довічне з конфіскацією майна.
Навіть якщо підлітка спіймають до виконання реальних завдань, коли він лише підпалив власні речі або зробив фотомонтаж або фотографував військові машини, ці кадри можуть використати як пропаганду. Тому неповнолітній може понести відповідальність за допомогу у виготовленні діпфейків, ворожих фальшивих новин.
Якщо підлітка покликав друг за компанію подивитися на те, що він робитиме, або просто запропонували «постояти на стрьомі», це аж ніяк не виправдання. Ідеться про злочин, скоєний групою осіб за попередньою домовленістю. Навіть той підліток від 16 років, хто відмовився йти, буде звинувачений у приховуванні злочину. Єдиний законний варіант: відмовити друга від такої діяльності, звернутися разом чи особисто, з батьками, на офіційний чат-бот «Спали ФСБешника» (t.me/spaly_fsb_bot) або зателефонувати на гарячу лінію спецслужби: 0-800-501-482.
8. Навчати протистояти шантажу
Зазвичай підліткам, особливо малолітнім, дають для початку не кримінальні завдання: наприклад, розносити пакунки, конверти. Потім уже роздавати листівки чи клеїти оголошення пропагандистського змісту. Далі переходять до підпалів. Якщо підліток відмовляється, то після того, як завдання стають небезпечними, йому починають загрожувати. До того куратори приховують наміри, а тут повідомляють підлітку, що він, мовляв, уже виконав завдання, тож працює на рф. І тепер відповідатиме як спільник. Якщо ж дитина взагалі нічого не робила, лякають, що їхня переписка — це вже компромат, який надішлють у шкільний чат. Однокласники вважатимуть його зрадником.
Запобігти цим страхам може знання реальної кримінальної відповідальності. Та й імідж тинейджера в очах ровесників буде пристойним, якщо він допоможе розвінчати вербувальників. Навіть якщо, на жаль, дитина вже виконувала щось кримінальне, кураторам загрожує набагато більша відповідальність, а співпраця зі слідством має завершитися умовним строком.
9. Привчати дотримуватися правил кібербезпеки
Це традиційні моменти, які має знати кожна дитина. Наприклад, не повідомляти онлайн особисті дані незнайомцям або френдам, яких не знаєш особисто, а також пересилати їм фото, відео. Потрібно повідомляти батьків, якщо хтось настирливо пропонує діяльність, випробування, просить щось надіслати. Діти мають усвідомлювати, що за аватаркою 12-річної симпатичної дівчинки може приховуватися, приміром, літній чоловік. А той, хто запевняє, що мешкає на сусідній вулиці, може насправді жити в рф.
10. Перевіряти, де підробляє неповнолітній син чи донька
Оскільки перші завдання можуть бути цілком невинними, варто насторожитися, якщо підліток радісно розповідає, що знайшов підробіток з гарною оплатою, великими перспективами тощо. Загалом, за законом, дитина до 14 років не може працювати, а від 14 до 16 років — тільки за письмової згоди батьків. Тинейджери 16–18 років уже мають право на самостійне працевлаштування. Але вимоги безпеки в нинішні часи спонукають відповідальних батьків знаходити підробіток дітям лише у знайомих або особисто перевіряти, де та чим вони займаються.
Моменти, що натякають на небезпеку
- Дорослий запропонував роботу першим, а не підліток відгукнувся на вакансію.
- Комунікація йшла не через портали працевлаштування, а через телеграмканали, соцмережі, чати під час онлайн-ігор, стримів тощо.
- Робота віддалена, обіцяють великі гроші або стрімке зростання оплати.
- Про деталі не говорять, обіцяють поступово розкрити всі моменти. Мовляв, не можуть витрачати часу на неповнолітнього, який ще не пройшов відбір.
- Немає ніяких вимог, нібито робота підходить кожному.
