26 років назавжди залишиться захиснику з села Гутисько, що на Бережанщині. Руслан Бенч загинув у бою ще в серпні 2023 року, проте лише у червні 2025 року після репатріації та збігу ДНК тіло воїна змогли повернути додому. Руслан вважався зниклим безвісти майже два роки.
Про втрату повідомила директорка Підвисоцького заводу будматеріалів Галина Слюсарська, пише Наживо. Саме там Руслан працював до початку повномасштабного вторгнення, а згодом і після повернення із заробітків у Польщі.
«Втрата, важка, болісна. Ще один мужній захисник, ще один молодий сокіл полинув на Небо… Ще одна мама запнула чорну хустину, бо сонце її згасло…», – йдеться у повідомленні.
Руслана Бенча мобілізували 3 лютого 2023 року. Він проходив навчання і служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Зв’язок із ним обірвався 19 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка Куп’янського напрямку. Після цього він вважався зниклим безвісти.
У червні 2025 року тіло воїна було репатрійоване до України. 9 червня відбулося підтвердження особи через аналіз ДНК.
«Руслан повертається у рідну домівку, але “на щиті”», – зазначено в повідомленні.
Руслан Бенч закінчив Підвисоцьку школу, навчався в Рогатинському аграрному коледжі. Після цього працював на Підвисоцькому заводі будівельних матеріалів. Також деякий час перебував на заробітках у Польщі.
У нього залишилися батьки, брат, сестра, племінники, дружина та маленький син.
«Мамина і татова гордість, синова впевненість, сестрина і братова підтримка, для дружини — кохання її життя і тепер — невимовний батьківський біль…», – написала Галина Слюсарська.
«Сміливий, добросовісний та врівноважений, чуйний, надійний друг, на допомогу якого завжди могли розраховувати… Життя Руслана обірвалося. Він був справжнім. Ніколи не скаржився, не нарікав, був воїном – скрізь і завжди».
Чин похорону воїна відбудеться 14 червня 2025 року в рідному селі Гутисько о 12:00. Похоронний кортеж з тілом захисника прибуде до села з 11:00 до 12:00.
У повідомленні колективу ТОВ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів» також закликали мешканців сусідніх сіл Куряни та Демня вийти до дороги, створити живий коридор і гідно зустріти полеглого воїна.
«Сльози і біль… Цей біль не передати і не полегшити словами. Війна забирає найкращих, але їх подвиг житиме вічно. Колектив ТОВ “Підвисоцький завод будівельних матеріалів” висловлює щирі співчуття рідним і близьким захисника. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі батькам, дружині, синочку, сестрі, брату, племінникам, друзям. Вічна пам’ять і слава Герою!».
Раніше ми писали про те, що у Вишнівецьку громаду повертається на щиті Володимир Галянтій.
