Емілія Мединська із Варваринців Микулинецької громади пішла з життя 22 лютого 2025 у віці 101 рік. У юні роки вона боролась за волю та незалежність України, пише Те News.
Про втрату повідомив односельчанин покійної Ігор Бенько у місцевій спільноті в соцмережі Facebook.
— Пані Емілія була чудовою людиною, яка в свої молоді роки боролася за ВОЛЮ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, була членом УПА — зв`язковою. В подальшому присвятила своє життя родині та вихованню дітей, онуків та правнуків. Завжди була доброю, турботливою та щирою. Пані Емілія відійшла фізично, але для своїх рідних вона назавжди залишиться ангелом-охоронцем. Нехай її душа спочиває у мирі і земля їй буде пухом. Односельчани висловлюють щире співчуття родині, — йдеться в повідомленні.

Емілія Мединська: зв’язкова УПА та хранителька історії
Емілія Мединська народилася та мешкала в селі Варваринці на Тернопільщині. У молодості була зв’язковою Української повстанської армії. Передавала повідомлення, які нерідко заплітала у волосся, а у разі небезпеки – знищувала, щоб вони не потрапили до рук енкаведистів.
Все життя пані Емілія працювала в місцевому колгоспі, хоча при оформленні пенсії їй зарахували лише сезонний стаж, що стало для неї болючою несправедливістю. Попри важку працю, вона зберегла активність – навіть у 90 років прагнула працювати на землі, цікавилася сільськогосподарськими роботами.
Вона виховала трьох синів, двоє з них нещодавно померли. Також мала п’ятьох онуків, сімох правнуків і одну праправнучку.
Пані Емілія була людиною віри – співала в церковному хорі та не пропускала богослужінь. Вона завжди шанобливо ставилася до їжі, пам’ятаючи важкі воєнні роки, коли її родині доводилося їсти листя з дерев. Через це рідні довго приховували від неї звістку про повномасштабне вторгнення Росії, боячись за її серце.
Навіть у поважному віці пані Емілія не втратила життєрадісності – вона любила співати повстанські пісні, якими наповнювався її дім. Вона вважала своє довголіття даром від Бога, який потрібно було заслужити.
Обговорення