25 січня у Тернополі відбувся пам’ятний захід “Моя війна” на честь Тараса Петришина, який загинув у боротьбі за Україну. Подія відбулася в Українському домі «Перемога» й зібрала рідних, друзів, побратимів та усіх, хто пам’ятає героя. Того дня йому мало би виповнитися 36 років. Про це пише Суспільне Тернопіль.
Герой, що боровся не лише з ворогом
Тарас Петришин був заступником командира 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. За словами його посестри Ірини Драгущак із позивним «Ластівка», він був воїном із сильною волею та великим серцем.
«Тарас був таким жорстким… Він був завжди зібраний, вимогливий до себе і до інших. Попри це, він дуже любив свою сім’ю, і це його вирізняло», — згадує вона.
Його побратим, ветеран російсько-української війни Володимир Бондарук, наголосив, що війна для Тараса була не лише боротьбою з ворогом, але й із собою:
«Разом із ним ми перестали рахувати ті гіпоглікемії, в які він падав через цукровий діабет… Я щоразу думав, чи не буде це остання гіпоглікемія».
Пісня доньки та пам’ять у речах
Під час заходу донька загиблого, Анастасія, виконала пісню, присвячену своєму татові. Також у залі представили його особисті речі: книги, які він читав, та амуніцію. Дружина Тараса, Тетяна Петришин, поділилася спогадами про чоловіка:
«Він у нас завжди татко, він у нас не Тарас, а татко… Ми зробили самі листівку, обцьомали й напарфумили. Відправляли поцілунки».
Стипендія імені Тараса Петришина
Директорка тернопільського ліцею №21 імені Ігоря Ґерети, Марія Гудима, розповіла, що у школі, де навчався військовослужбовець, заснували стипендію його імені. Її отримуватимуть учні з високими досягненнями у вивченні історії та права. Першим стипендіатом став Денис Галюк, який здобув призові місця на олімпіадах із історії.
Раніше ми писали про те, що останній земний шлях пройшли захисники Сергій Коновал і Тарас Петришин у Тернополі (Відео).
Під Часовим Яром загинули бійці 67 ОМБр ДУК ПС тернополяни Сергій Коновал і Тарас Петришин
