Ярослав Угляр отримав у спадок стару глиняну хату, яку збудував ще його прадід. Спершу хотів відремонтувати. Думав, що в хаті хтось іще житиме. Поліз на горище і знайшов там скарб – книжку, видану у Моршині понад 100 років тому.
«Хата у сусідніх Гадинківцях, – розповідає пан Ярослав, який проживає в Оришківцях Чортківського району Тернопільської області. – Пропонував людям жити безкоштовно. Не погодилися, бо стара хата. Якби у ній ще проживали люди, то вона була б придатною ще 30-40 років. Моя родичка померла і після того на стінах з’явилися тріщини, хата стала розсуватися. Тому вирішив розібрати, а на тому місці може з часом збудую щось нове».
Восени Ярослав Угляр поліз на горище успадкованої хати. Порадила родичка, яка жила там в дитинстві. Сказала, що на горищі мають бути книжки.
«Я дійсно побачив ящик із книжками, – продовжує. – Старі шкільні підручники в павутинні і пилюці. Нічого цікавого не знайшов. Лише побачив пожовклу і пошарпану книжку. Взяв її до рук, а це – книжка Себастьяна Кнейпа «Моє водолікування». Видана польською мовою. Я дуже здивувався».
Пан Ярослав давно цікавився книжкою «Моє водолікування» Себастьяна Кнейпа. Ще 45 років тому він шукав інформацію про цей метод. Згодом, в час інтернету надибував уривки аудіокниги.
«Удома погортав знайдену книжку, – розповідає підприємець. – Деякі рядки і цілі абзаци підкреслені. Отже цією книжкою в сім’ї мого діда і прадіда активно користувалися. Зрозумів, що мої предки читали не лише молитовники і церковні книжки. Вона видана польською мовою понад 100 років тому у Моршині».
Подвір’я і хата, в якій Ярослав Угляр знайшов книжку, цінні для нього. Звідти походить його рід.
«Збудував хату прадід Антон по татовій лінії, – продовжує пан Ярослав. – Він був війтом у селі. Усі його діти виросли здоровими і розумними. У тій хаті народився дід Михайло. Прожив у ній до 24 років. Він був господарем, мав поле. Потім після Другої світової війни став першим головою колгоспу у селі. Якщо був би не дбайливим чи немудрим, його б не обрали. Як знаєш, чим займався твій дід чи прадід, то не маєш права бути гіршим від нього. Коли розумієш, що він щось творив, примножував, то живеш з тим і тягнешся до того рівня. Усі родичі були прогресивними. Усвідомлення цього мене гріє. Навіть моя мама прожила 99 років при доброму здоров’ї і повноцінній пам’яті. Сподіваюся, що таким же міцним буду я і мої діти. Мама недавно померла. Досі є відчуття її підтримки. Іноді в якихось труднощах чи проблемах подумки кажу їй: «Мамо, ви ближче до Бога, просіть, щоб ця проблема перестала бути для мене проблемою». Відчуваю, що вона мені допомагає. Моя мама – з простої селянської родини, та закінчила Тернопільську гімназію. Усе життя була мудрою, доброю і сильною».
Ярослав Угляр здивований, що на генетичному рівні застосовує те, чим цікавилися його предки. Адже багато років тому він облаштував купелі у туристично-оздоровчому комплексі «Орися». Давно шукав знань про воду за Себастьяном Кнейпом і не знав, що цінне видання є на горищі родинної хати.
«Вченню Себастьяна Кнейпа більше 130 років, – продовжує підприємець. – За його принципом і облаштовую водні процедури в комплексі «Орися». Мене вразило те, що він використовував воду для лікування майже всіх хвороб. Наголошував на констрастному лікуванні водою. У той час не було ні лікарень, ні аптек. Себастьян Кнейп був католицьким священником. Жив у ХІХ столітті в Баварії (Німеччині). Як їхав сповідати когось перед смертю, то дивився, чи можна ще людину врятувати. Допомагав водою. Застосовував «іспанський плащ», коли хворого огортали грубим полотном. За Кнейпом «іспанський плащ» виліковує ледь не усі хвороби. Він це описує у книжці».
Ярослав Угляр час від часу перечитує книжку, яку знайшов на горищі. Дивиться, які фрази хтось із родичів підкреслив 80 чи 100 років тому.
«Себастьян Кнейп рекомендував ходити босими по росі, по землі, камінцях, снігу, – розповідає. – Суцільні практичні поради. Пише, що не треба переїдати. Кнейп у цій книжці десятки разів наголошує, що потрібно їсти лише просту, не перероблену їжу. Радить вживати різні каші, яйця, молочні продукти, овочі і фрукти. Сподобалася фраза з книжки: «Ніколи не лягай спати у непротвіреній хаті. Не натягай на себе багато одягу, рухайся». Кнейп вчить, як жити у здоров’ї. Як загартовувати дітей. Як себе лікувати. Звичайні, практичні речі, які доступні кожному.
Найбільше мені подобається контрастування водою за Кнейпом. А саме: гаряче – холодне. Особливо ті чани – це профілактика від серцево-судинних захворювань, це гімнастика для судин. Кнейп усе розписав. Вода – це скарб. Релігія лікує душу, а вода – тіло. Плавайте частіше і не будете відвідувати аптеку. Так само і пара. У нас є хамам. У парогенератор доливаємо натуральні аромомасла з різних трав і квітів. Люди відгукуються. Кілька днів тому приїхав професор медичного університету. Бачу, кульгає. Спитав, що сталося. Він розповів, що обрізав у саду яблуньку і впав, вдарився так, що не згинається коліно. То він покупався у нас в ропі, поплавав. Наступного дня телефонує і дякує: «Знаєте, коліно розгинається». Таких випадків у нас вже були сотні. Для багатьох купання в ропі стає звичкою. Один чоловік казав: «Після третього разу я вже дістав якусь залежність, що мене тягне їхати до вас». Йому хочеться приїхати до Оришківців бодай раз в тиждень».
Підприємець каже, що читає не лише Кнейпа, а й багатьох авторів.
«Як нічого не читати, то так і лишаємося на тому ж рівні, – розповідає. – Книжки – це паливо для нашого розуму. Якщо вдається прочитати 30-40 сторінок в день, то таке враження, що мозок працює інакше. Недавно читав «Старий і море» Ернеста Гемінгвея. Вразив епізод, як риба тягала головного героя в човні і покалічила йому руку. Він дивиться на закривавлену руку і каже: «Сіль вилікує усе». Далі герой пливе до берега – однією рукою веслує, а другу опустив у солону воду. Мені відгукнулася ця фраза, що сіль вилікує усе. Я з цими думками ходжу. Адже ропа, яка є у нашому комплексі, у два-три рази має більше солі, ніж морська вода.
Читав перед тим Пауло Куельо «Алхімік», – продовжує Ярослав Угляр. – Там багато дороговказів. Наприклад, якщо задумав щось зробити, маєш ідею, ціль, то весь Всесвіт змовиться, щоби тобі в цьому допомогти. Не раз переконувався в тому. Коли ще учора щось було неможливим, задум лише на рівні ідеї, то сьогодні це стає можливим. Справді, наче змовилися люди і обставини. Хтось щось порадить, підкаже. Головне, мати ціль. Якщо маєш ідею, бажання, то не нарікай, що немає грошей, немає людей, ресурсів, час не той. Як хочеш щось зробити, дій. У нас у багатьох ще закладене в головах оце совдепівське, що ми маємо стояти на конвеєрі і працювати на когось. Джек Лондон колись писав про англійців: «Горджуся своєю нацією, нацією підприємців». Згідний, що більше підприємців, то краще розвивається економіка держави, інші сфери. Підприємництво – це поштовх до прогресу у будь-якій галузі».
