22 вересня ц.р. під час офіційного візиту до Канади Президента України Володимира Зеленського відбувся один, на перший погляд, звичний епізод, який через день раптом переріс у міжнародний скандал.
Йдеться про факт публічного вшанування в Палаті громад парламенту Канади ветерана Другої світової війни 98-річного канадського українця Ярослава Гуньки, який боровся за незалежність України проти росіян і нині продовжує підтримувати українське військо. Після похвальних слів спікера Ентоні Рота вся Палата громад аплодувала герою стоячи. До овацій приєднались прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо та Президент України В.Зеленський, які персонально відзначили Я.Гуньку на церемонії.
Водночас сам факт публічного вшанування Я.Гуньки різко засудили впливові єврейські організації, зокрема, Друзі Центру Симона Візенталя (FSWC) та Центр у справах євреїв та Ізраїлю (CIJA). У FSWC наголошують, що Я.Гунька був бійцем нацистської Дивізії СС “Галичина”, яка, мовляв, причетна до масових вбивств та геноциду євреїв. CIJA взагалі заявляє, що не потерпить відбілювання злочинів українців під час Голокосту. Отож, євреї зажадали пояснень та вибачень.
І, о диво, внаслідок єврейських звинувачень під тиском парламентарів пішов у відставку та ще й перепросив євреїв спікер Палати громад Е.Рота, який особисто запрошував Я.Гуньку на церемонію. Ситуацією очікувано скористалася росія. Речник путіна Д. Пєсков і кремль використали це для виправдання повномасштабного вторгнення в Україну. Російський посол в Оттаві О.Степанов заявив, що вимагатиме від Канади роз’яснень того, що сталося. У Міжнародному суді ООН у Гаазі під час слухань справи України проти росії представниця МЗС рф М. Заболоцька згадувала про вшанування Я.Гуньки, говорячи про «нацистське коріння київського режиму».
Пристрасті після скандалу вляглись, але залишився гіркий осад на душі. Ось деякі з висновків, які напрошуються самі по собі.
У час, коли Україна стікає кров’ю, а українці зі зброєю в руках відстоюють своє право на існування і захищають цивілізований світ від московських дикунів, будь-яке звинувачення українців в історичних злочинах грає на руку ворогу і є стосовно України ворожим кроком.
Ізраїль досі не засудив російську агресію щодо України, то ж чи мають євреї моральне право копирсатись у нашому минулому. Ізраїль досі не визнав Голодомор – геноцидом українців, бо знає, що євреї в той час складали більшість в радянських каральних органах і є співучасниками цього московського злочину.
Єврейські організації свідомо і протягом багатьох років методично і безпідставно займаються наклепами на українських дивізійників (Івана Дем’янюка, Михайла Каркоця та інших). Попри те, що ні Нюрнберзький процес (1945-1946), ні спеціальна Комісія Дешена (1986-1987), створена, зокрема, в Канаді на вимогу того ж Фонду Візенталя, не знайшли доказів скоєння воєнних злочинів Дивізією “Галичина”.
Очевидно, що в питаннях дискредитації українських дивізійників, а отже і всього українства, єврейські міжнародні організації керуються московськими методичками й темниками. Зокрема, відомо, що в 70-80-х роках радянські спецслужби розгорнули на теренах тієї ж Канади та США інформаційно-психологічну спецоперацію під кодовою назвою “Відплата” з метою очорнити українську діаспору як нацистських колаборантів. На цю наживку легко йшли єврейські кола Америки, одержимі у відплаті нацистам. Й у справі з Я.Гунькою євреї підіграли кремлю і вийшла добре спланована московська провокація, спрямована на закріплення образу “нацистської України”.
Безпідставно звинувачуючи українських дивізійників у воєнних злочинах і переслідуючи їх як німецьких нацистів, єврейські організації засліплені помстою і не бачать колоди у власному оці. Адже віднедавна стало відомо, що в німецько-нацистських військах служило 150 тисяч євреїв, які, зокрема, займали вищі посади в армії, були начальниками концтаборів і кавалерами найвищої нагороди “залізного хреста”! Такі сенсаційні дані містяться, зокрема, в книзі “Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження в німецькій армії”, авторства Браяна Майкла Ріга – колишнього добровольця Армії оборони Ізраїлю, нині професора історії Американського військового університету і доктора філософії. Не помічають сіоністи й того факту, що на боці нацистської Німеччини воювало до 1,5 мільйона громадян СРСР, здебільшого росіян.
Але жодної реакції на цю антиукраїнську провокацію від офіційного Києва досі немає, не стала Україна на захист свого сина Ярослава Гунька! Міністерство закордонних справ не розродилось гучною заявою, яка б перебила негативні наслідки скандалу і захистила нашу історичну пам’ять та репутацію України. Не спрацював і Закон України “Про закордонних українців”. Змовчав і Світовий Конгрес Українців – от висловити співчуття щодо чергових роковин розстрілів нацистами євреїв у Бабиному Яру (Київ) він встиг, а захистити живого українця, якого ті ж євреї незаслужено звинувачують у злочинах нацистів не насмілився. Ба більше президент СКУ Павло Ґрод обіцяв надати на оновлений проєкт меморіалу в тому ж Бабиному Яру понад 20 млн. $. І єдина Українська Всесвітня Координаційна Рада встала на захист колишнього українського дивізійника.
В Канаді проживає 1 мільйон 210 тисяч українців і втричі менше євреїв – 370 тисяч. В Канаді нараховуються десятки різноманітних українських організацій. Українська діаспора в Канаді є найбільшою у світі поза межами колишнього СРСР, то невже українці Канади допустять наругу над своїм одноплемінником Я.Гунькою?
Проте, головний висновок полягає в тому, що Канада як і весь західний світ досі перебувають в полоні радянських історичних міфів, зокрема, про Другу Світову війну. Допоки не відбудеться Нюрнберг-2, який не засудить злочини СРСР під час війни – годі й говорити про історичну справедливість. І взагалі без суду над радянським режимом та комунізмом в ширшому розумінні, так я це було з нацизмом, демократичний світ немає перспектив. Війна рф, правонаступниці СРСР, проти України найкраще тому підтвердження.
P.S. Українська дивізія «Галичина», або 14-а гренадерська дивізія фронтових військ СС «Галичина», входила у склад військ «Ваффен СС» Німеччини у 1943–1945 роках і була, за ідеєю, військовим, а не каральним формуванням. Дивізія входила до структури не загальних СС (Allgemeine SS), які брали участь у Голокості й інших каральних операціях на окупованих територіях, а до так званих Військ СС (Waffen SS) і була призначена для бойових дій на фронті поруч із Вермахтом.
Особовий склад дивізії, окрім командирів-німців, складався виключно з українців. Але дивізія не мала права мати назву “українська”, щоб не пропагувати ідею незалежності України. Її назвали “галицькою”, бо складалася з мешканців колишніх австрійських територій Галичини. Сучасний державний герб України (Тризуб) був тільки на прапорі дивізії, а основною відзнакою дивізії став “галицький лев”. Абревіатуру “СС” галичани для себе розшифровували як легендарні “січові стрільці”.
УГКЦ та ОУН(м) закликало молодь вступати до лав дивізії, розглядаючи це формування як можливість для збройної боротьби проти СРСР. Після масових репресій з боку НКВД проти місцевого населення в Галичині у 1939-1941 роках, відомостей про Голодомор та червоний терор на Великій Україні, вибір галичан у війні тимчасово на користь німців був закономірний і прагматичний.
Ростислав Новоженець
громадсько-політичний діяч
