– Пані Наталю, розкажіть трохи про себе. Як ви обрали професію грумера?
– Родом я з Кременецького району, село Малі Бережці. За освітою – ветеринарний фельдшер. Тварин люблю з дитинства, бо виросла в селі, тож завжди в нас вдома були і котики, і собачки. Грумінгом почала займатися з 2018 р., до того працювала в продуктовому магазині, а після декретної відпустки – продавцем у зоомагазині. Рішення прийшло якось само собою, коли подумала, що тварини теж заслуговують бути красивими. Чоловік мою ідею підтримав повністю. Їздила на навчання до Львова, в Одесу. Під час пандемії коронавірусу вчилася по відеоуроках, які знаходила в Інтернеті. Наразі маю 23 сертифікати про навчання. Це професія, в якій потрібно постійно вчитися і вдосконалюватися.
– Грумінг – це лише про стрижку, чи це щось більше?
– Грумінг – це свого роду мистецтво. Мистецтво догляду за домашнім улюбленцем (вичісування підшерстку, купання, сушка, стрижка, чистка вух, обтинання кігтів). Ці процедури роблять домашнього вихованця красивим і доглянутим.
Я займаюся в основному пет грумінгом (салонний). А ще є породний грумінг (коли тварину певної породи готують до участі у виставці).
Котиків вичісую, за потреби стрижу. Рекомендую періодично вичісувати як довгошерстих, так і короткошерстих вихованців. Справа тут не тільки в красі, а й у безпеці. Коли тварина вилизує себе і прибирає шерсть язичком, вона накопичується в організмі і призводить до неприємних наслідків. Звідси проблеми з шлунково-кишковим трактом і постійна блювота. Кішка без регулярного вичісування буде повсюди залишати свою шерсть: на одязі, килимах. А коли підшерсток не вичісувати, то, як наслідок, утворюються ковтуни, збита шерсть, тоді вже обов’язково стрижу. Часто стрижу котиків, коли вдома маленькі діти.
З собачок стрижу в основному йоркширських тер’єрів, мальтійських болонок, бішон фрізе, мальтипу, пуделів, ши-тцу, кокер-спанієлів. Стрижка для цих порід обов’язкова в плані гігієни.
Я прислухаюсь до господарів, які самі обирають зачіску. Хтось любить стригти своїх улюбленців коротко, а хтось хоче бачити їх пухнастенькими. А ще собачкам потрібен догляд за вушками, очками, лапками, за шубкою. Цуциків починають привчати до грумінгу приблизно з трьох-чотирьох місяців, коли вже є обов’язкові щеплення.
Коли приходять вперше, дозволяю господарю бути присутнім, щоб цуцику не було страшно. Проте собаку легше стригти тоді, коли господаря збоку немає. Головне – «клієнта» не налякати, щоб потім не боявся постійно. Все ж буває, що бояться купатися, хтось виривається, хтось боїться підрізати кігті. Комусь не подобається чистка вушок. У кожної тварини свій характер, тому до кожної індивідуальний підхід. З якоюсь собачкою можна поговорити, вона радіє, слухає. А з іншою працюю мовчки, бо так боїться, що на кожен звук реагує. До когось треба трохи суворіше щось сказати, бо інакше не слухає.
У кожної тварини свій характер
– У кожної тварини свій характер. Як вам вдається знаходити з ними «спільну мову»?
– Під час роботи з тваринами головне – спокій. Вони вміють тонко відчувати емоції людей. Якщо майстер хвилюється, тварина може сама почати нервувати. Щоб навчитися гарно стригти, треба постійно тренувати руку, уміти правильно володіти ножицями. Для набуття досвіду потрібен час. Особисто мені для повної впевненості в собі знадобилося півтора року.
Настрій у звіряток також різний. Буває, що під час всієї процедури «клієнтка» сидить сумна, а після стрижки вже щаслива біжить додому, наче задоволена результатом.
– Чи бували у вас «виробничі травми», нанесені вашими «клієнтами»?
– Насправді з собаками легше працювати. З котами не кожен грумер працює. Коти більш агресивні. І кусали, і дряпали мене неодноразово. Собаки теж кусали, але не так сильно, обходилась без травмпункту.
Неможливо постригти тварину красиво, коли вона постійно крутиться, а коли кусається, то й поготів. Собак на робочому столі обов’язково фіксую на собаков’яз. З котами часто потрібна допомога господаря.
Бувають і такі (правда, рідко), що намордник неможливо одягти, то я відмовляю в наданні послуг.
– А чи приводили до вас, окрім собак і кішок, інших тварин, можливо екзотичних?
– Особисто мені доводилося кілька разів стригти кролика. Часто приносять гризунів, яким потрібно періодично обстригати кігті.
– Як часто тварину потрібно приводити на грумінг? Чи багато часу займає ця процедура?
– Регулярність процедур залежить від типу шерсті, інтенсивності її росту. Собакам довгошерстих порід комплексна стрижка потрібна приблизно раз на півтора-два місяці для підтримки охайного вигляду. Між основними процедурами треба робити гігієнічну стрижку.
По часу на комплексну стрижку в мене йде від двох до двох з половиною годин. Але може займати і більше трьох-чотирьох годин. Все залежить від породи, типу та стану шерсті, від поведінки тваринки. З котиками – від однієї до двох годин.
– Як ви думаєте, кого легше стригти: тварин чи людей?
– Я стрижу лише тваринок. Проте вважаю, що з людьми працювати значно легше. Вони краще розуміють, чого хоче від них майстер. Але люди мають різний характер. Можливо, комусь із перукарів теж трапляються складні клієнти (усміхається).
Як же обійтися без домашнього улюбленця?
– А свого домашнього улюбленця ви самі стрижете, чи він має іншого майстра?
– З нами удома мешкає невеличка собачка Бонні. Це кольорова болонка, чорного окрасу. Її стрижу я, але не вдома, теж в салоні. Вона миється і сушиться без проблем, проте не дуже любить стригтися, особливо коли працюю з головою, дуже нею крутить. Тому я її стрижу трохи коротше, щоб на довше вистачало. Після стрижки на мене ображається. Але я завжди хвалю її й даю смаколика. Так образа дуже швидко минає.
– Дякую за цікаву розмову!
Тарас КОМАРИНСЬКИЙ
Обговорення