Файне місто Тернопіль, як співають у пісні “Братів Гадюкіних”, має чим здивувати й зачарувати. Адже файного тут чимало – від мальовничих водойм до історичних локацій.
“Еспресо.Захід” пропонує підбірку локацій. які обов’язково треба відвідати, мандруючи містом.
Гідропарк “Топільче”
Гідропарк “Топільче отримав таку назву вже зі здобуттям Україною незалежності. Раніше тут колись було древнє поселення, що передувало появі Тернополя.
У парку висаджено багато дерев і кущів. Декілька років тому тут висадили найдовшу катальпову алею в Україні, її довжина становить 1450 метрів. Є водяні декоративні млини, три футбольні поля зі штучними газонами, фортечне містечко, встановлено міст-альтанку на острів “Слов’янське капище”. Дерев’яні скульптури, вежі, хатки, фортеці, видові майданчики, плетені з гілля тини – усе виконано в єдиному стилі.
Родзинкою є комплекс із водяними млинами. Вода до них подається з Тернопільського ставу природним способом. Зона тихого відпочинку об’єднує Поляну казок, зоокуток.
У південній частині парку є дитяче “Космічне містечко” з різними космічними об’єктами: ракетами, місяцеходами, роботами та іншими механізмами.
Крім того, є зоокуток, який заснований ще у 1980-их роках. Тут можна побачити фазанів, качок, лебедів, павичів, кіз, ослів, поні, коней, ланей та інших тварин. А для любителів риболовлі відведено спеціальний куток, де можна порибалити.
Тернопільський замок (Старий замок)
Найстарішою будівлею міста є Тернопільський замок, пам’ятка архітектури національного значення та один із символів міста. Дозвіл на його спорудження коронному гетьману Яну-Амору Тарновському навесні 1540 року надав польський король Зигмунд І. Будівництво замку тривало 8 років.
Замок повинен був захищати від татарських набігів. Від міста замок був відгороджений глибоким ровом, перейти який можна було тільки через підйомний міст, з півдня замок був захищений озером, яке утворилося після спорудження дамби. Зараз від фортифікаційної споруди, зведеної на початку 16 століття, залишився лише внутрішній палац, довкола якого вже немає навколо нього валів з кам’яними вежами чи глибоких ровів.
У 1810 році росіяни організували в замку “танцювальне казино”, де губернатор Тернопільського краю Іґнатій Тейльс влаштовував великосвітські бали. Російські війська, відступаючи з міста, 21 липня 1917 року спалили Старий замок. Згодом його відбудували, у 1930-х роках тут діяли Піхотна школа та Науковий комітет ім. Баворовських.
Тернопільський замок є прикладом об’єднання різних архітектурних стилів, що змінювалися з часом. Первісно замок був побудований в пізньому готичному стилі, але згодом, в результаті реконструкцій та реставрацій, замок поєднав у собі риси ренесансу, бароко та класицизму.
Тернопільський замок пропонує різноманітні екскурсійні програми для відвідувачів, тут проводять концерти, фестивалі, вистави та театральні вистави. Також у замку діють історичний, художній, етнографічний музеї, а також експонують тимчасові виставки. Із 2016 року тут проводять підземні екскурсії.
Також замок є одним із символів міста. Як основна геральдична фігура він зображений на гербі Тернополя.
Тернопільський став
Тернопільське озеро – це велика штучна водойма в Тернополі, створена на місці боліт на річці Серет. Ставку приблизно стільки ж років, як і самому Тернополю.Засновник Тернополя і власник фортеці Ян-Амор Тарновський у 1548 році отримав привілей на будівництво греблі та створення ставу. Водойму в заплаві річки Серет влаштували як оборонну ланку від нападів турків і татар, вона забезпечувала більшу неприступність фортеці.
Став і мав господарське значення: у 18 столітті на ньому працювали чотири млини, що приносило великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу. Під час Другої світової війни Тернопільський став був повністю знищений, але потім відновлений.
У вихідні, за умови хорошої погоди, на ставу працюють два теплоходи, у будні — зазвичай по одному. Їх можна замовити для проведення корпоративів, весіль та інших заходів
Від 2017 року тут також діє береговий аераційний фонтан, довжина якого становить понад 300 метрів. Це найдовший аераційний фонтан в Україні. Струмінь води з кожної форсунки сягає 9 метрів завдовжки та майже 4 метри заввишки. Окрім естетичної, фонтан виконує й екологічну функцію, запобігаючи “цвітінню” Тернопільського ставу. Фонтан працює щодня в літній сезон, режим його роботи залежить від погодних умов. Найкраще милуватися фонтаном у вечірній час, коли він засвічується та переливається жовтим, зеленим, синім, фіолетовим і рожевим кольорами.
Набережна і пляж “Циганка”
Набережна біля ставу – улюблене місце відпочинку тернополян і гостей міста. Тут розташований парк ім. Шевченка з острівцями, фонтанами, дитячим майданчиком, літньою естрадою. Парк є місцем проведення концертів, фестивалів. Тут же красується напис “I love Ternopil”, недалеко від якого можна посидіти на зеленій галявині.
“Циганкою” називають і пляж, і частину набережної під цим пагорбом, де здавна любили відпочивати тернополяни у теплу пору року. Назва походить від Циганської гори – пагорба біля східного берега тернопільського ставу в мікрорайоні “Новий світ”. Колись давно там часто таборували роми.
У 2016-му зону капітально відреконструювали й на День міста відкрили оновлений пляж “Циганка”. Після реконструкції він став справжньою родзинкою міста та улюбленою відпочинковою зоною багатьох тернополян. Там з’явилися амфітеатр і пішохідний фонтан, скейт-парк і велосипедні доріжки, а сам пляж став комфортним і набув сучасного європейського вигляду.
Сам пляж розташований наприкінці Тернопільської набережної. З центру міста доведеться пройти пішки трохи понад 2 км. Зона для купання оточена добре помітною лінією буйків. На посту чергують рятувальники. Практично по центру пляжу розміщені туалети та роздягальні. На вбиральнях висять таблички з графіком роботи: з 10:00 до 23:00. Однак через обмеження комендантської години скористатися ними можна лише до 22:00. Також на “Циганці” є шезлонги, працює гриль-бар, діють спортивний та ігровий майданчики, а також волейбольне поле. На території велика кількість сміттєвих урн, а от фонтанчиків з питною водою немає. Укриття на випадок повітряної тривоги – майже за кілометр від пляжу.
Острів Закоханих
Острів Кохання, або острів Закоханих – це невеликий штучний острів у Тернопільському ставі. Його створили під час відновлення ставу після Другої світової війни. Дістатись до нього можна спеціальним містком або на човні. Місток прикрашений різнокольоровими стрічками та різноманітними металевими замками, які вішають на знак вірності й відданості. Взимку, коли став замерзає, дехто йде до острова пішки кригою.
Острів називають найромантичнішою локацією Тернополя. Лавочки під кронами дерев над водою є ідеальним місцем для романтичних побачень. Сюди приходять закохані пари, щоб зізнатися у своїх почуттях, часто тут роблять пропозиції руки й серця. В центрі острова можна побачити альтанку, оточену високими деревами. Вони приховують закоханих від сторонніх поглядів. У ній також проводять церемонії вінчання. Влітку з містка можна помилуватися розквітлим лататтям і рідкісною водяною лілією.
Кажуть, що це місце приносить щастя молодятам. Існує повір’я, що якщо пара у якийсь час вдивлятиметься тут разом у воду, то зможе побачити своє майбутнє.
Музей політв’язнів
Музей політичних в’язнів – це перший в Україні музей-меморіал (діє від жовтня 1996-го).На сьогодні виставкові зали музею розміщені у 28 камерах колишнього слідчого ізолятора радянської КДБ.
Тут є камера, присвячена репресіям 1939-1941 рр. і представлена унікальними експонатами, зокрема, оригінальними дверми до в’язничної камери, наручниками зразка 1940-х рр. та кийками, якими слідчі радянських органів державної безпеки домагалися зізнання у “ворогів народу”. Цікавими є матеріали, які висвітлюють період утворення та діяльності ОУН-УПА на території Тернопільщини, та відділ “Шістдесятники”.
В експозиції музею є макет концтаборів, одяг та предмети побуту політв’язнів та меморіальна кімната С. Бандери з посмертною маскою героя України. А приміщення карцерів та камера смертників справляють разюче враження.
Предметом особливої гордості музею є велика криївка в розрізі в натуральну величину та колекція макетів повстанських криївок з інтер’єром. Повстанське ліжко із “лежанкою”, оригінальні друкарська машинка та радіостанція, а також повстанська зброя демонструють умови, в яких українці вели спротив. Зокрема тут представлений макет криївки Романа Шухевича в селі Августовка Козівського району Тернопільщини. Усі дев’ять макетів зробив і подарував музеєві тернополянин Іларіон Пилипець.
Ще одна камера присвячена жінкам. Тут експонують особисті речі, виготовлені власними руками каторжанок: вервечка, зроблена із хліба, альбом із малюнками, жіночі тюремні костюми, взуття, оригінали табірних листів, поштівки, фото тощо.
Тернопільський катедральний собор
Собор Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці – Катедральний собор Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. Він був збудований у 18 ст. у стилі бароко на замовлення гетьмана Юзефа Потоцького, як Церква святого Вінсента при монастирі Ордену домініканців. Зруйнований 1944 року в ході боїв за Тернопіль. Відбудований 1957 року. У радянські часи використовувався як Тернопільська картинна галерея.
Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільських старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля – з каменю і старовинної цегли, кладка – вапняна
З лівого боку від Собору у 2004 році відкритий та освячений пам’ятник патріарху Йосифу Сліпому. У 2015 році на південну дзвіницю встановили годинник, який подібний до того, що був на церкві до Другої світової війни. Діаметр циферблата приблизно 1,6 м.
