Одна з причин повільного постачання країнами Заходу зброї Україні для перемоги в українсько-московитській війні – намагання зберегти РФ, як єдину державу, в надії, що вона зможе колись стати частиною Європейського цивілізаційного простору. Така надія грунтується на припущенні про те, що московитське населення РФ є народом. Але насправді таке припущення – ілюзія, в якій бажане сприймається за дійсне.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ
Московитське населення народом не є. Адже народ має територію пріоритетного проживання, на якій представники цього народу прагнуть бути, яка найбільш сприятлива для самореалізації населення, як народу. Московити не мають такої території. Вони з радістю мігрують за межі території з переважно московитським населенням, скрізь почувають себе, як вдома, нерадо повертаються на територію, звідки прийшли. Ця територія занедбана і московити не мають прагнення її розвивати. Народи, що формували колоніальні імперії (англійці, французи, іспанці й інші) все краще збирали до своїх метропольних національних територій, пріоритетно розвиваючи їх. У московитів цього нема. Москва не є в цьому показовою, оскільки це принципово космополітичне місто і його розвиток відбувається не для піднесення метропольної території, а для посилення і збереження імперії.
Не мають ознак народу й московити, розсіяні по світу. Розсіяні народи, якими є євреї, завжди прагнули до повернення на свою етнічну землю, формування там національної держави і навіть, залишаючись в розсіянні, діють для добра цієї держави. Московити так не роблять. Ознакою того, що московити – не народ, є й те, що у формуванні державних структур Московитська імперія використовувала не переважно московитське населення, а представників інших етносів, які були народами. Саме вони були ефективно діючими урядовцями, військовими, видатними діячами в різних сферах.
У своєму етнічному розвитку московитське населення відстало на кількасот років. Це відставання не є добрим ні для них самих, ні для оточуючих їх народів. Тому треба допомогти формуванню з цього населення народів. Для цього, передовсім, необхідно, щоб вони були прив’язаними до певних територій. Безперечно, в окремі державні утворення мають виділитися території народів, включених до Московитської імперії, яка зараз існує у формі РФ, а також території з переважно московитським населенням азійської частини РФ, на яких вже почала формуватися прив’язаність населення до територій свого проживання (Західний і Східний Сибір, Далекий Схід). Але й територія європейської частини РФ з переважно московитським населенням занадто велика й різнорідна для того, щоб у ній сформувалася територіальна прив’язаність населення, яке не має розуміння власної території. Тому і в цій частині має бути кілька окремих державних утворень, значною мірою ізольованих між собою.
Стримування невідворотного процесу розділення РФ на окремі держави може привести до того, що цей процес буде проходити досить бурхливо і хаотично. Але якщо б він був не хаотичним, а прогнозованим і контрольованим, тоді досить легко вдалося б уникнути розповзання ядерної зброї, як це вдалося при розвалі СССР. Найбільше сприяти тому, щоб як зовнішні, так і внутрішні сили Московії позбулися ілюзії можливості дальшого існування РФ, може швидка і повна перемога України.
Петро Жук,
керівник Центру з інформаційних проблем територій
28.02.2023
