З яким розчаруванням, мабуть, спостерігав «бункерний стратег» за зустріччю на Балі між Джо Байденом і Сі Цзіньпіном. Як хотілося б старенькому «Піні», щоби два лідери посварилися, а ще краще – побилися між собою перед камерами. Але не так сталося, як мріялося і думалося бункерному.
Якось історично складається, що крім путіна, інших «дурних» у світі немає. Принаймні серед країн, що реально впливають на перебіг світових подій. “Гаряча” масштабна війна не влаштовує світ. Причини досить різні, але результат один – росія в сучасному її «путінському» вигляді не потрібна «сильним цього світу». Хоч би як Китай прагнув досягти світової гегемонії (що є, то є), але тільки не шляхом повного об’єднання з російським диктатором, який довів росію до стану «задвірків» цивілізованого світу.
Так, росія потрібна Китаю. Потрібні її величезні ресурси та невпорядковані території, на яких Китай охоче наведе свій лад. Піднебесну не влаштовує повна ізоляція свого економічного та дипломатичного партнера в особі москви. Тому Китай не підтримує жодних виключень росії з міжнародних організацій та клубів типу G20. До того ж, у разі тотального засудження росії, Пекіну доведеться зіткнутися з більш рішучими діями Заходу щодо Тайваню, який Китай вважав і завжди вважатиме «своїм». Помірна позиція балансування між зацікавленістю в росії та недопущення надмірного загострення протистояння із Західним світом зараз є основою міжнародної політики Пекіна.
Протистояння між США та Китаєм нікуди не поділося. Але стилістику спілкування Джо Байден і Сі Цзіньпін обрали зовсім іншу, і підсумки переговорів також скоріше антивоєнні і навіть миролюбні. Економічне та інше «невійськове» суперництво продовжиться, але за “червоні лінії”, що реально присутні у відносинах між Америкою та Китаєм, сторони заходити поки що точно не збираються.
Росія стала залежнішою від Китаю економікою після КНДР. Частка Китаю в російському товарному імпорті з початку війни сягає 40% і зростатиме далі. Пекін узяв москву на “короткий повідець”. Поступово, планомірно, як і все, що робить загадковий Китай. Можливість впливу китайської влади на кремль гарантовано існує. Саме тому лідери країн Європи звертаються з проханням до Сі Цзіньпіна закликати путіна зупинити ескалацію в Україні та повернутися за стіл переговорів на умовах, прийнятних для України.
Сі Цзіньпін зі свого боку знову обіцяє попередити росію про категоричну неможливість використання ядерної зброї та постійно підтверджує свою відданість повазі до територіальної цілісності України. Але на більш рішучі дії щодо припинення війни Пекін поки що не піде. Його повністю влаштовує слабка від війни та санкцій росія під керівництвом путінського кремля, який уже давно розпродає Китаю за безцінь власну країну.
Путін перетворив росію з потужного міжнародного гравця часів СРСР на величезну “валізу без ручки”, яку тому ж Китаю і “нести важко, і втратити шкода”. Можливості «перекласти» вміст російської «валізи» в іншу, зручнішу і компактнішу, нині Пекін не має. Тому продовжує її тягнути (з вигодою собі, безумовно). Але за будь-якої реальної загрози власному існуванню, насамперед – для влади Китаю, викине на смітник без жодних вагань.
Юрій Федоренко,
Блогер
