Окупаційний режим в Криму показав, як за сім років перетворити розвинений півострів на провінційну глибинку Росії. Крім того, що Кремль зупинив поступове вдосконалення Криму, він почав руйнувати і погіршувати вже створене в ньому.
Крим був необхідний Путіну тому, що російська військова база в Севастополі була фактично відрізана від материкової частини РФ. І оскільки під час «Революції гідності» стало зрозуміло, що Україна націлена на євроінтеграцію, то ця база в кінцевому підсумку могла б припинити своє існування.
Зовнішня політика Путіна спрямована на те, щоб Росію сприймали як наддержаву, а Путіна – як потужного політика. Тому внутрішня політика президента РФ цікавить в набагато меншому ступені, ніж зовнішня.
З цієї причини майже у всіх містах країни люди повинні дбати про себе самі і не розраховувати на державу.
Крим після анексії поступово почав перетворюватися на черговий віддалений від Москви регіон. Не звиклі до такого ставлення кримчани в деяких випадках спробували висловити протести і опір, особливо кримські татари. Але з такими жителями в Росії розмова коротка, про що свідчить сумна статистика зниклих і ув’язнених.
Москва ігнорує навіть найбільш нагальні соціальні та гуманітарні проблеми в Криму. Основною проблемою для кримчан завжди було водозабезпечення. І якщо до 2014 року ситуація з прісною водою залишалася стабільною, то після вона різко почала погіршуватися.
За весь період окупації в Росії нічого не зробили, щоб хоч якось вирішити цю проблему. Опріснення морської води – дорого, прокласти трубопровід – дорого, завозити воду в Крим – дорого. Кожен проєкт Кремля мав два аргументи – або дорого, або абсурдно. Проте на військову кампанію щодо ВВП Росія виділила 4,3% в 2020 році, що в пайовому вираженні більше ніж в США чи ЄС.
Будівництво політичного проєкту «Північний потік-2» вартістю понад 9 млрд доларів триває. Однак забезпечити людей в XXI столітті водою – дорого.
Проте кримчани, як і раніше, залишаються українцями, незважаючи на загальну роздачу російських паспортів. Перетворення Криму на російську провінцію лише погіршує ставлення корінних жителів до чинного уряду в Кремлі. Ймовірно, водозабезпечення так і залишиться основною проблемою для кримчан, що в підсумку послужить вагомим важелем для деокупації півострова.
Джерело: МИКньюс
