Проблема тіньової зайнятості для України залишається однією з найбільш злободенних. За оцінками Державної служби України з питань праці, на кінець 2019 роки без офіційного працевлаштування в країні працювало кілька мільйонів громадян. Однак у Мінекономіки кажуть, що в країні знижується рівень безробіття і неформальної зайнятості.
У минулому, 2019 році показник неформальної зайнятості виявився найнижчим за останні 10 років. Кількість зайнятих громадян у віці 15-70 років у неформальному секторі економіки зменшилася на 94 тисячі осіб і становила 3,5 млн.
В уряді зазначають, що детінізація неформальної зайнятості залишається одним із пріоритетів. Проте поки що мільйони людей продовжують працювати неофіційно. Сайт “Сьогодні” розповідає про головні проблеми тіньової зайнятості, чому вони з’являються і як їх вирішити.
Як українці ставляться до зарплат у конвертах
Центр Разумкова провів соціологічне дослідження про те, яка ситуація з тіньовою зайнятістю в Україні та що на це впливає. 59,8% опитаних найманих працівників заявили, що погодилися б працювати офіційно, але при цьому частину зарплати отримувати неофіційно, “в конверті”.
Водночас серед тих, хто не працює, цей показник нижчий – усього 46% таких людей готові працювати неофіційно. А ось серед самозайнятих на таке погодилися б 57,7% опитаних.
Серед тих, хто взяв участь в опитуванні, 62,2% офіційно працевлаштовані й отримують офіційну зарплату, ще 16,6% опитаних працюють офіційно, але отримують додаткову зарплату “в конверті”. На основі лише усної домовленості працюють 20,7% респондентів.
Крім цього, варто згадати, що рівень неформальної зайнятості в сільській місцевості набагато вище, ніж у містах, – 38% проти 15%. Найбільше неформальної зайнятості в сільському, лісовому і рибному господарстві.
“Це пов’язано з тим, що в умовах хронічного безробіття в селі єдиною сферою докладання праці стала робота в особистих підсобних господарствах, а також нелегальна робота за наймом у фермерських господарствах. Кожен п’ятий працює на неофіційній основі у сфері торгівлі (гуртової і роздрібної), ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів (18,5%), де функціонує дуже велика кількість малих і мікропідприємств. Значна частина (15%) неформальної зайнятості зосереджена у сфері будівництва”, – наголошується в дослідженні.
Загалом, до тіньової зайнятості українці ставляться скептично, хоча й самі не проти попрацювати без оформлення. Позитивно тіньову зайнятість оцінили тільки 14% респондентів, 25% байдужі до цього явища, а 48% ставляться до нього негативно.
З тіньовою зайнятістю не все однозначно
Ольга Піщуліна, провідний експерт соціальних і гендерних програм Центру Разумкова зазначає, що такий високий рівень неформальної зайнятості – не результат тимчасової соціально-економічної кризи, а свідчення масштабного інституційного провалу.
“У нас значні регіональні відмінності в рівні тіньової економіки. Від 10% у Києві та Київській області до 49% у Чернівцях і Рівному. Рівень неформальної зайнятості залежить від галузевої структури виробництва. Мінімальна неформальна зайнятість в експортно-сировинних регіонах, а максимальна – у тих регіонах, які є промисловими”, – каже Піщуліна на конференції, присвяченій результатам дослідження.
Водночас, за словами експертів, тіньова зайнятість несе в собі як ризики, так і деякі переваги.
“З одного боку, тіньова економіка – це величезний корупційний складник, а з іншого – певний компенсатор фінансових і економічних шоків, особливо для малого та середнього бізнесу”, – пояснює Юрій Харазишвілі, головний науковий співробітник Інституту економіки промисловості.
Павло Розенко, український експерт з питань соціальної політики, колишній віцепрем’єр-міністр України, своєю чергою, зазначив, що тіньова економіка в Україні в різний час розвивалася через різні причини. Наприклад, у 90-ті у людей просто не було вибору, бо масово закривалися державні підприємства.
“Далі ситуація в країні дещо покращилася, і роботодавець почав давати альтернативу у вигляді формальної зайнятості. Тоді неформальна зайнятість перейшла в категорію більш вигідної. І до нашого часу це більш вигідно: неформальний сектор економіки дає більш високу заробітну плату, ніж формальний”, – констатує Розенко.
Як боротися з тіньовою зайнятістю
Найчастіше, крім цього, основними причинами тіньової зайнятості називають високий адміністративний та податковий тиск. Тому, щоб провести детінізацію трудових відносин, в уряді можуть вдаватися до підвищення зарплат і зниження податків. За словами Ольги Піщуліної, складно сказати, наскільки це ефективно. Незважаючи на те, що підвищення зарплати нібито має знизити рівень тіньової зайнятості, подеколи це призводить до зворотних наслідків.
“Підвищення мінімальної заробітної плати в державному секторі не впливає на тінізацію через те, що в державному секторі всі зарплати “білі”. У приватному бізнесі реакція на підвищення мінімальної заробітної плати може бути інша”, – коментує ситуацію Піщуліна.
Експерт додає, що більш жорсткі умови для оплати праці офіційно працевлаштованих працівників можуть призвести до використання бізнесом різних схем. В українських умовах це може спричинити, зокрема, зарплати “в конверті” тощо.
При цьому, на думку Павла Розенка, боротися з неформальною зайнятістю не потрібно, нехай краще людина забезпечуватиме себе сама, ніж буде безробітним .
“Боротися з неформальною зайнятістю слід лише за однієї умови: ми переводимо людину з неформальної у формальну зайнятість”, – додає колишній віцепрем’єр.
Чи змінить щось новий закон “Про працю”
Навколо нового урядового законопроєкту “Про працю” (який має замінити Кодекс законів про працю (КЗпП), чинний з 1971 року) досі не вщухають суперечки. Багато експертів висловлюють побоювання, що документ, на їхню думку, захищає роботодавців і не враховує інтереси працівників.
Наприклад, у законопроєкті розширили перелік причин, за якими можуть звільнити працівника; крім цього, працівника можуть звільнити негайно без його згоди (правда, доведеться виплатити подвійну зарплату).
За словами Павла Розенка, законопроєкт здатен навіть спровокувати нову хвилю трудової міграції.
“Новий закон про працю суттєво погіршує умови для роботи українців у самій Україні. Через обмеження певних соціальних прав, через незбалансованість інтересів роботодавців і найманих працівників. І після ухвалення такого закону про працю ми можемо прийти до того, що міграційні процеси і переведення людей у неформальний сектор економіки України набудуть нових, загрозливих форм”, – підсумував Розенко.
Деякі експерти вважають, що документ не збільшить кількість неофіційних співробітників, проте й не допоможе в боротьбі із цим явищем. Аналітики рекрутингової компанії hh.ua | grc у коментарі сайту “Сьогодні” зазначають, що в законопроєкті є багато позитивних моментів, зокрема узаконення сучасних форм зайнятості, адже розширюється кількість видів трудових договорів.
“У теорії таке розширення має сприяти поширенню офіційного працевлаштування. Однак головною причиною неофіційної зайнятості та тінізації зарплат все ж бачиться податковий тягар, який лягає на роботодавця. А важливим складником боротьби з таким явищем є створення правового поля невідворотності покарання для будь-якого порушника закону. Коли за злочином завжди приходить покарання”, – зазначають аналітики порталу.
Анна Степанова, юрист Baker McKenzie вважає, що законопроєкт допоможе детінізації ринку праці, бо він орієнтований на спрощення життя роботодавців (полегшення процедури звільнення, зменшення кількості категорій захищених працівників, облік трудової діяльності в електронній формі, зменшення штрафів тощо).
“Законопроєкт повинен сприяти виведенню ринку праці з тіні. Водночас прийняття законопроєкту є тільки одним з елементів боротьби з тіньовою зайнятістю. Не секрет, що один з найбільш ефективних способів боротьби з тіньовою зайнятістю – зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. Зменшення податків – хороший стимул укладати трудові договори і платити повну суму заробітної плати офіційно”, – пояснює Степанова.
Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський зазначає, що, на думку влади, трудові відносини між роботодавцем і працівником стануть більш гнучким і рівноправними, що сприятиме зниженню тіньової зайнятості, хоча, на думку експерта, змусити роботодавців офіційно оформляти людей зможе тільки конкуренція за працівників і зростання економіки.
“За тотального безробіття умови на ринку праці диктує роботодавець. Тому працівники змушені або погоджуватися на його умови, або залишатися без роботи. Для роботодавця вигідніше не оформляти трудові відносини, оскільки він змушений буде платити відрахування до Фонду соціального страхування. Крім того, трудовий договір дозволяє працівнику відстоювати свої права, тоді як відсутність трудового договору дає можливість роботодавцю не платити за роботу або платити, скільки він вважає за потрібне, вимагати від працівника понаднормової роботи, порушувати техніку безпеки, звільняти працівника в будь-який час і таке інше. Тому прийняття нового Трудового кодексу не матиме значного впливу на тіньовий ринок праці”, – пояснює Хмелевський.
А ось Сергій Штурхецький, голова Незалежної медіапрофспілки України впевнений: якщо цей законопроєкт стане законом, він відкине нас у часи абсолютного безправ’я найманого працівника. До того ж, на його думку, це спровокує зменшення витрат власників бізнесу на оплату праці, адже вони зможуть без проблем звільняти неугодних людей.
“З моменту прийняття закону в багатьох власників виникне спокуса зробити те, на що вони довго не наважувалися: звільнити або скоротити неугодних за спрощеною процедурою, не побоюючись судів і штрафів. Тіньова зайнятість при цьому, можливо, і зменшиться, тепер буде менше проблем з прийняттям на роботу / звільненням”, – каже Штурхецький.
На його думку, навряд чи зміни будуть суттєвими, тому що, зрештою, тіньова зайнятість – наслідок високих податків і низької культури їх платежів.
Нагадаємо, раніше повідомляли, що нестача робочих рук в Україні вже всерйоз стурбувала топменеджерів компаній. Саме цю проблему вони називають головною небезпекою для розвитку бізнесу.
