Під вечір пенсіонерка пані Ганна (з етичних причин ім’я потерпілої змінено) пішла по корову. Але на пасовищі годувальниці вже не було, тож жіночка повернула на сільську вулицю. Побачивши в одному із дворів сусіда, жіночка запитала, чи бува він не бачив її Мартусі (так звали корову), але дядько лише руками розвів. У цей момент молодик, що стояв поряд зі співрозмовником, раптом спробував обійняти немолоду вже жінку і досить голосно запитав, де вона живе.
«Майте совість, я вже старша людина», – образилась Ганна, рішуче скидаючи важку руку з плеча, і повернула у темний провулок, шукаючи корову.
Та не встигла ступити і з десяток кроків, як раптом з-за дерева вийшов той самий молодик і штовхнув стареньку рукою в плече. Від несподіванки, не втримавши рівноваги, жіночка впала. Нападник же навалився на неї усім тілом, однією рукою затиснувши рот, а другою продовжував бити по голові.
Потім спробував зірвати з жінки одяг, але та не давалася, з останніх сил боронилася, намагаючись скинути розпутного молодика з себе.
«Я вже старша жінка, пусти мене», – крізь сльози просилася жертва.
На щастя, ці її слова та незрозумілий гамір почула мешканка розташованого неподалік будинку й попросила чоловіка піти й подивитись, що коїться неподалік воріт. Ще й сама вискочили слідом із ліхтариком.
Побачивши непривабливу сцену, чоловік силоміць стягнув із закривавленої та побитої пенсіонерки маніяка, ще й стусанів надавав. Кривдник спробував утекти і для чогось схопив із землі загублену жертвою білу хустинку. Та в цей момент йому перегородив дорогу інший сусід, який вийшов покурити у двір біля хати, але почув на дорозі незрозумілий гамір і вийшов подивитись.
Цілком тверезого збоченця скрутили й затримали до приїзду поліції. Тим часом жінки допомогли піднятися з землі та змити кров з обличчя нещасній потерпілій. Через пережитий сором та огиду Ганна все плакала та скаржилась на головний біль – бо ж гріховодник щосили бив кулаками по голові!
У суді з’ясувалося, що нападник уже відбував покарання за аналогічний злочин, однак виправлятися не збирався. Щоправда, цього разу правоохоронці інкримінували рецидивісту лише нанесення легких тілесних ушкоджень (ч.1 ст. 125 КК України). Монастириський районний суд визнав його винним та призначив 180 годин громадських робіт. Що ж, 100 років тому класики марксизму-ленінізму стверджували, що праця облагороджує людину. Може, це стосується й розпутного маніяка?
Олекса Чиж
