Василь Зарівний із Бучача зник безслідно в США у грудні 2016 року. Ще говорив із рідними через інтернет перед святом Миколая і раптом одного дня його телефон перестав відповідати, не виходив хлопець на зв’язок і через соцмережі. Батьки та сестра Василя припускали, що, можливо, його затримала поліція, бо перебував у чужій країні нелегально. Щодня чекали на звісточку від нього, але спливали важкі дні, місяці та роки невідомості, а хлопця досі нема. До поліції не зверталися, боялися нашкодити йому, бо раптом свідомо переховується від правоохоронців. Та сил безпросвітно чекати стає все менше.
Два місяці тому рідні бучаччанина вирішили розповсюдити інформацію в інтернеті, звернулися за допомогою до українців в Чикаго, де жив Василь. Нині йому 29 років. Поїхав до США вісім років тому, увесь час до зникнення годинами спілкувався з рідними, був задоволений роботою, придбав авто. Що могло статися з українцем, що він перестав виходити на зв’язок, наразі загадка. Історія зникнення Василя зачепила українську волонтерку Лану Грамаковські, яка взялася розшукувати його. Наразі вже зібрано деякі відомості, але ще не вдалося вийти на його слід, знайти людей, які з ним спілкувалися перед зникненням. Рідні Василя планують також звертатися за допомогою до поліції.
— Два роки чекаємо на сина… — зітхає мати зниклого пані Віра. — Василь закінчував ТНТУ, шукав роботу. Йому пощастило поїхати до США за програмою обміну майже за півціни. Я не хотіла його відпускати, радила шукати в Тернополі роботу. Перед тим він місяць був зі мною на роботі в Польщі. Незважаючи на мої благання, таки полетів на інший континент. Думав, попрацює і повернеться, але… Їхав на чотири місяці на практику, але так і залишився там. Спершу жив у штаті Колорадо, а згодом переїхав до товариша в Чикаго. Працював на будові, коли закінчувався сезон, підробляв у піцерії. Мешкав із українцем Олександром. Ми не змогли до нього дотелефонуватися, тому не знаємо жодних деталей зникнення. Говорили з іншими двома друзями сина, але вони тільки знизують плечами. Можливо, не знають, а, може, приховують щось… Не маємо змоги летіти до США і самим шукати Василя, тому сподівання тільки на Лану та наших земляків.
Коли в Чикаго приїжджали люди з Бучача, Василь кожного приймав, допомагав з пошуком роботи. У нього дуже добра душа. Ніколи ні на що не скаржився. Трохи заробив за шість років, купив собі авто, передавав нам додому подарунки. Не збагну, що могло статися?.. Ми з ним часто спілкувалися через інтернет, бувало, навіть по три-чотири години. І чоловік говорив з ним, і наша донька, і бабуся… А потім зник. Ми думали, ховається від поліції чи потрапив до тюрми, але тоді б його депортували чи повідомили нам, а так… Небайдужі українці нині шукають сина, почепили його фото у церкві, опублікували інформацію про пошук у соцмережі. Лана їздила по місцях, де збираються безпритульні в Чикаго, але поки що не знайшла нашого сина. Хтось писав, що бачив на вулиці чоловіка, схожого до Василя, хоч і з довгим волоссям та бородою, але наразі інформація не підтвердилася. Поки що нічого нового… Іноді через невідомість мені настільки важко, що місця собі не знаходжу. Думаю, може, син навіть хліба не має або нездужає тяжко… За два роки я вже різне передумала, та все одно вірю, що він живий…
Під повідомленням про розшук Василя у Фейсбуці чимало коментарів від українців. Люди пишуть, хто коли стикався з бучаччанином у Чикаго, віднайшли його фото останніх років, радяться, де можна його шукати. Цікавий допис від одного українця, який каже, що жив із бучаччанином певний час.
— Усе буде добре з Василем, коли знайду його, дам знати. Зараз холодно, думаю, він може бути в притулку або під мостами в наметах. У вільний час буду ходити в польській околиці і сподіваюся, що натраплю на нього. Ми з ним мешкали разом чотири роки тому, він був цілком адекватним і працьовитим, але після того, як у нього відібрали машину, втратив роботу в піцерії, піддався депресії і не знав, як вилізти з боргів, — повідомив Олександр.
Невідомо, наскільки це достовірна інформація, але її можна перевірити і пролити хоч якесь світло в історії зникнення Василя.
— Страшно, коли в час мобільного зв’язку та інтернету раптово зникає людина. Я переговорила з кожним, приблизна картина склалась, тому прошу усіх на зустрічах українців приглядатись до присутніх, можливо, вдасться щось з’ясувати про Василя, — написала волонтерка Лана.
— Інформацію, яку вдалося роздобути, я передала адвокату, надішлемо запити до притулків. Треба дізнатися, де піцерія, в якій працював хлопець, кажуть, він заходив туди поїсти. Поки що все вказує на те, що він живий, просто ховається, не хоче давати про себе знати, словом, зламався під натиском сірих буднів і небажанням повернутись назад у повсякденне життя, де багато відповідальності і, як він думає, ніхто його не розуміє і не шукає. Насправді батьки б’ють на сполох, не знають, де шукати сина, а ми — сила, тому що нас багато, і зможемо знайти хлопця і повернути до життя. Я в цьому впевнена!
