Священик із Тернополя, ключар кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, відомий блогер і релігійний діяч протоієрей Євген Заплетнюк продовжує публікувати цікаві поради для своїх читачів і парафіян. Пропонуємо вам кілька порад із допису.
64 (01). Всі опускаються та підіймаються. Наше життя динамічне, сповнене різних, часто незрозумілих нам подій. Когось доля за тиждень може зробити з іподиякона митрополитом, а хтось, навпаки – за дві години з митрополита може стати безробітним. Тому, очевидне нагадування всім нам. Поки ти митрополит, помалу готуйся стати знову іподияконом. Зовсім недавно померла людина, архієрей, який не зміг пережити пониження в службі. При чому, це було доволі тимчасове та технічне «пониження», і цілком вірогідно, він з часом міг би все виправити. Але він так цим перймався, що організм не витримав. Як правило, головна помилка людей, які роблять стрімкий злет у кар’єрі, чи швидко досягають іншого якого благополуччя в тому, що вони не сприймають свою вдачу випадковою чи тим більш – тимчасовою. Мій особистий життєвий досвід, як і спостережливість, переконують знову й знову, що немає нічого вічного і більш стабільного за наші пристрасті. «Пускай свій хліб по воді, щоб по багатьох дня знайти його знову». (Еккл.11:1) Поки маєш можливість робити інвестиції в майбутнє, роби їх. Промисел Божий обманути не можна, але можна й потрібно з ним співпрацювати. Розділяй отримані ресурси, готуючи себе до часу, коли краник твого благополуччя закриється. І в першу чергу, готуй людей, які зможуть стати в майбутньому твоєю фортецею. Надійні люди поруч – найкраща інвестиція у власне майбутнє.
65 (02). Наше життя цілком справедливе, бо в ньому неймовірно гармонічно поєднано успіхи та поразки, досягнення та втрати, радощі та сум. Саме ці контрасти дарують нам радість повноти життя. У людей, які не пережили жодних втрат, бід і проблем життя «зацукрується», кам’яніє та відмирає зсередини. Уявіть собі ситуацію, коли вас посадили за кермо автомобіля та наказали терміново доїхати з Тернополя до Києва. Однак, поставили єдину умову: вам дозволено повертати кермо лише в правий бік. Якщо цю умову виконувати, швидше за все, ви навіть не виїдете зі своєї вулиці, постійно кружляючи по колу. Ця аналогія – чудова наука для людей, які очікують від свого життя лише благословінь і земного благополуччя. А кожного разу зустрічаючи прикрощі падають у відчай, депресію, озлобляються на людей та нарікають і проклинають Бога. Ми маємо знати, що наше життя – це чергування знахідок і втрат, чорного та білого, правого та лівого. Звісно, м не маємо спеціально шукати чи просити в Бога для себе скорбот, втрат чи потрясінь. Але коли вони прийдуть, то маємо зустрічати їх, як своїх добрих друзів та вчителів. Біда не в «чорних смугах» у житті, а в тому, що ми не хочемо й не робимо з них здоровихвисновків. А незасвоєні уроки нездібним учням слід повторювати знову й знову, поки ті не навчаться. Загубив чи вкрали гроші? Не тримай їх легковажно, не носи з собою всю суму в одній кишені. Будь наступного разу більш уважний. Купив щось таке, що в сусідньому магазині на 100$ дешевше? Надалі не роби необдуманих покупок, якщо не можеш собі це дозволити. І поки це не стане нашою другою природою, ми будемо постійно губити гроші чи витрачати їх швидше, ніж заробляємо.
66 (03). Якщо ви стоїте в черзі, скажімо, виходячи з маршрутки, найбільш розумний спосіб виходу – спочатку виходять ті, хто стоїть, а потім ті, хто сидить. Сидячим пасажирам не варто без особливої потреби рватися до виходу, бо по людських головах вони все одно пройти не зможуть. Просто дайте собі спокій і дозвольте собі посидіти ще 1 хвилину. Вона не грає ніякої ролі. Окрім того, розумно спочатку пропустити більш молодих і швидких людей, а літнім людям, з сумками, клунками, мішками та паличками, вийти вже після всіх, не закорковуючи собою прохід. Якщо хтось спішить, то за 1 зупинку до виходу може просто встати та добратися до дверей, щоб потім вийти першим. А взагалі, коли стоїш у черзі, дуже мудро думати не тільки про себе. Нещодавно я мало не побився з хлопцем у кафе, який мив руки пів години в той час, коли позаду нього було вже людей п’ять чи шість. Іноді, ознакою інтелекту може бути не лише докторська дисертація, але й твоє вміння адекватно оцінювати ситуацію, в яку ти потрапив. Не заважати людям – новий щабель в духовному та розумовому розвитку багатьох із нас.
67(04). Зараз я відкрию вам таємницю, до якої не змогли самостійно дійти мільйони людей по всьому світу. Вона про мистецтво фотографії. Як ви вже могли здогадатися, фотографія для мене це не тільки спосіб розваги чи самолюбування, а спосіб фіксації історії нашого життя. А це, погодьтесь, для нас найголовніший аспект в історії існування всесвіту взагалі. Отже. Коли ви приїхали до якогось цікавого місця, під час праці чи відпочинку, перестаньте фотографувати пейзажі чи артефакти без самого себе. Цінність вашої фотки вигляду на Колізей чи Михайлівський монастир дорівнює нулю. У відкритому доступі лежать мільйони фото кращої якості як першого, так і другого. Єдине, чого ніде немає, так це вашого зображення на фоні Колізею чи Михайлівського собору. Розумієте? Вам треба фотографії, на яких будете саме ви. Робіть селфі, просіть інших вас зазнимкувати, фотографуйтеся з друзями. Все інше можна знайти в мережі та легально завантажити.
72 (09). Зараз я скажу щось таке, за що пересічний українець мене може зненавидіти. Попрошу цього не робити поки у вас не спадуть зайві емоції. Так ось. Якщо ви трохи часу проводите в соціальних мережах, ви не могли не зустрічати різного вигляду таблиці, де запропоновано «дешеві вітчизняні аналоги дорогих закордонних ліків». Автори цих безцінних способів розбагатіти та вилікувати рак клізмою мають рацію настільки ж, скільки ті люди, які стверджують про дешеві вітчизняні аналоги автомобілів, комп’ютерів, побутової техніки чи інших речей, які у нас виробляються. Дійсно, навіщо вам купляти ковбасу за 280 гривень кілограм, якщо можна її дешевий аналог за 70? Навіщо вам якісне італійське взуття, якщо микулинецький побут комбінат робить доволі непогані мешти? Принцип тут той самий. Більше того! На відміну від класичних рецептів ковбаси, медицина, зокрема фармакологія, не стоїть на місці. Лікарські засоби постійно вдосконалюються. Збільшується лікувальний чи знеболюючий ефект, а зменшуються побічній дії. Це досягається лише в процесі постійного вдосконалення як виробничих технологій, так і теоретичного вивчення генези самих хвороб. Тож якщо у вас є мета сильно зекономити на ліках, я раджу вам не обмежуватися «дешевими вітчизняними аналогами», а взагалі відмовитися від будь-яких. Економія буде більш суттєвою. Якщо ж у вас є проблеми зі здоров’ям, а лікар рекомендує приймати конкретні ліки, ви маєте прийти в себе, і не лікувати головну біль листком капусти чи шматочком крейди з написом «анальгін», а купити «золмігрен» за 200 гривень, як це роблю я регулярно. Здоров’я, в тому числі фізичне здоров’я, це найдорожче, що у вас є. І це вже точно не та сфера, на якій треба економити. Завжди виходить дорожче.
74 (11). Ми часто повторюємо про те, що хочемо робити подарунки не лише в день свят, але й весь рік. Чому б просто сьогодні не зробити приємне своїм друзям? І ще, одне. Дуже важливе. Здорові люди мають внутрішню потребу дарувати та приймати подарунки. Вони з радістю витрачають гроші для того, щоб подарувати радість іншим людям, і не відмовляються від приємних несподіванок, які роблять для них люди. Не знаю, наскільки буде коректно у кожному випадку просити в людей те, що хочеться. Але коли хтось нам уже щось дарує, треба з великою вдячністю приймати та дозволити людині побути в ролі нашого доброчинця, приятеля. Коли ми не беремо в людини, ми цим відмовляємося не просто від подарунка, а від самої людини. Цілі покоління наших співвітчизників ніяк цього не можуть збагнути. Якщо тебе запрошують за стіл, не змушуй людей ТРИЧІ принижуватися, набиваючи собі ціну. Просто скажи: – дуже дякую за запрошення! Із величезним задоволенням складу вам компанію. Не варто через власні неврози та комплекси робити проблеми та незручності іншим людям. Особливо тим, які до нас чудово ставляться.
75 (12). Кожного разу везучи групу на екскурсію чи паломництво, я особливо звертаюся до людей, які не вміють керувати часом і орієнтуватися в просторі. Є певна категорія осіб, які вічно відстають від групи. І якщо ви думаєте, що ваш автобус кожного разу випадково затримують різні люди, то хочу вас розчарувати. Так поступають постійно одній й ті самі. При чому, не випадково. Це стиль їхнього життя, якого вони не будуть позбавлятися заради когось, тим більш, під час випадкових подорожей. Відверто кажучи, це один із симптомів хвороби, тому бути надзвичайно критичними до хворих не варто. Якщо ви саме така людина, я б радив вам все таки попрацювати над своєю проблемою не чекаючи, поки хтось хоче провчити вас неприємними методами. Шістдесят людей в спекотному автобусі не можуть вічно чекати, поки ви миєте руки та розмовляєте з кимось у рецепції. Колись вони вас обов’язково залишуть на весь день у готелі чи просто підуть із зустрічі, так і не дочекавшись вас. Не треба бути майстром тайм-менеджменту, аби розуміти кілька елементарних речей. Зокрема те, що краще прийти на 5-10 хвилин швидше, ніж запізнитися до початку важливого заходу. А коли не встигнете на автобус – будете оплачувати таксі. Все просто.
Повністю всі 80 порад, а саме стільки вже написано до сьогоні, можна прочитати на сайті отця Євгена Богослов.Орг
