«Не залишай мене!» — просила 5-річна Вікторія свою бабусю Сільвію Богай, коли та днями пакувала валізу додому до Тернополя. Близько двадцяти років жінка мешкає в Італії. З десяток років тому до неї приїхав за кордон син Андрій, там він зустрів своє кохання — тернополянку Олену Т. У 2013 році в них народилася донечка Вікторія.
Однак торік між подружжям стала прірва, яку годі подолати. Нині чоловік і дружина — вороги, а найбільше страждає через це їхня донечка. Доля маленької Вікторії уже кілька місяців вирішується в Зборівському районному суді. Близько року дитина живе з бабусею і татом в Італії, рідна мати відцуралася від неї — не телефонує, не цікавиться її справами. Батько дівчинки та бабуся, дізнавшись правду про теперішній спосіб життя Олени, вже не чекають на її повернення чи якусь підтримку, але водночас не можуть залишати ситуацію на самоплив, бо без згоди матері не можуть за кордоном вирішити жодних питань дитини. Власне, тому вони домагаються в українських судах чіткого визначення, з ким надалі має проживати Вікторія.
«Невістці не потрібна дитина, вона насолоджується своїм життям»
Від початку цього року було призначено кілька засідань у Зборівському районному суді, куди звернувся із заявою батько дівчинки. Вікторія зареєстрована в одному із сіл Зборівщини, де мешкали рідні Олени, тому й правові питання довелося вирішувати у райцентрі. На жодне із засідань мати дівчинки поки що не з’являлася, надсилала до суду клопотання про перенесення через різні причини — то через хворобу, то через нібито перебування за кордоном. Через таке відверте ігнорування жінкою суду терпіння Андрія та пані Сільвії вже на межі. Та найбільше вони схвильовані тим, що Вікторія залишається заручницею ситуації.
— В онучки є деякі проблеми зі здоров’ям, її потрібно оперувати, а ми не можемо цього зробити без підпису матері в документах, — обурюється пані Сільвія. — Олена навмисне затягує вирішення питання, бо сподівається вибити з нас гроші. Їй не потрібна дитина, вона насолоджується своїм життям. Ми ніколи не думали, що нас таке спіткає… Сподіваємося, що суд винесе справедливе рішення.
Андрій познайомився з Оленою у 2012-ому році в Італії. Тоді хворів мій чоловік і я найняла її допомагати мені в догляді. Так Олена й залишилася в нашому домі. Вона виховувалася в інтернаті, батьки померли від алкоголю. У неї є ще брати та сестри, які теж ведуть далеко не ідеальний спосіб життя. Андрій з Оленою розписані, більш-менш нормально жили кілька років, та раптом все перевернулося… Ми знали, що в Олени є дитина від першого шлюбу на Борщівщині, та згодом дізналися, що це двоє дітей — син і донька. Вона ніколи не телефонувала до них. Аж коли ми наполягли, почала відправляти дітям передачі. Олена плакала, нібито дуже сумує за дітьми, мовляв, не мала житла, стабільного доходу, тому суд залишив дітей з її першим чоловіком. Я шкодувала її. Ми з Андрієм навіть записали на неї придбану в Італії квартиру. Думали, що забере дітей до себе, але вона навіть не думала це робити…
Несподівано застали з коханцем…
— Торік 29 липня Олена поїхала в Україну з донечкою нібито вирішити через суд питання щодо дітей від першого шлюбу, — продовжує пані Сільвія. — Андрій казав їй брати ключі від нашої нової квартири в Тернополі, але вона відмовилася, сказала, що зупиниться у братів, проте таємно підробила дублікат. Кілька днів вона не виходила на зв’язок, ми не знали, як там дитина. Якось я попросила другого сина Романа навідатися в нашу квартиру, щоб записати показники лічильників. Далі був шок! Зателефонував Роман і сказав, що застав на новій квартирі Олену з… коханцем.
— Олена не сподівалася, що я туди прийду. Коли я зустрічав її з Італії, помітив, що вона була нерада, бо, як виявилося згодом, по неї під’їхав тоді коханець, вони «знюхалися» через інтернет, — каже Роман Богай. — Вона зв’язалася з цим чоловіком, цілими днями сиділа з ним на Андрієвій квартирі. Дитину залишила на братів у квартирі по вулиці Галицькій, а вони замкнули її у… підвалі. Коли я застукав братову з коханцем, відразу викликав поліцію, бо вони розтринькали гроші, які були в помешканні, рідні тримали їх для купівлі гаража. Коли я прийшов у квартиру, Олена була п’яна в дошку. Коханець не знав, де подітися, мало з п’ятого поверху не стрибнув. Слідчі взяли у них відбитки пальців, пов’язали в кайданки. Потім поїхали у квартиру рідних Олени, бо там були її документи. «А де ж Вікуся?!» — раптом стукнуло мені в голову. Рідні братової сказали, що дитина в… підвалі. Олена пішла по доньку і хотіла утекти через віконечко поза будинок. Слідчий затримав її. Коли відчинили двері підвалу, жахнулися — на землі сиділа дитина, була тільки в трусиках, в руках тримала планшет із зарядним. Олена залишила її на братів, а сама гуляла. А хто хотів сидіти з дівчинкою? Тому й замкнули її. Ставилися до Вікторії, як до пса… Біля дитини була пляшечка з чаєм та сухарик. За ті три тижні дівчинка схудла на 6 кг… У нас є записи з камер будинку, де квартира Андрія. Видно, коли Олена заходила з коханцем, коли виходила. Маємо ці відео на флешці, а також маємо записи телефонних розмов з Оленою, під час яких вона вимагає у нас гроші за дозвіл залишити дитину з батьком. За фактом пограбування була порушена кримінальна справа, але братова шантажувала нас, що не поверне чоловікові квартиру в Італії, поки не заберемо заяви в поліції, тому довелося забрати…
«Онучка має право бути щасливою!»
— Олена абсолютно не дбала про дитину. Усе це зафіксовано поліцією, — продовжує пані Сільвія. — Після того інциденту ми негайно приїхали до Тернополя, просили віддати нам дитину. Олена погоджувалася, але взамін на 20 тисяч євро. І це при тому, що вона з квартири викрала 10 тис. євро. Ми наполягли, аби невістка приїхала до Італії, бо розуміли, що треба негайно вирішити питання з майном. Приїхала в Італію без доньки. Дівчинка далі була з братами Олени, ми не викликали туди соціальну службу, бо хвилювалися, аби в нас взагалі не забрали дівчинку. Повернулася невістка в Україну, далі не виходила на зв’язок і ми попросили знайомих ледь не силоміць посадити її з дитиною у бус до Італії. Так Вікуся повернулася до нас. А Олена потинялася Італією два місяці і повернулася в Україну. Відтоді ми більше не бачилися. Після пережитих жахів онучку довелося відправити до психолога. Олена жодного разу не прийшла до дитини, хоча мала можливість хоча би в дитсадок навідатися. Нині не можемо віддати дитину в дитсадок без згоди матері, зробити їй щеплення. Олена забрала медичну картку Вікторії, хотіла взамін 10 тис. євро. Дівчинку потрібно оперувати, але не можемо без мами, навіть не маємо права перетнути з нею кордон. «То твої проблеми! Давай бабки, все підпишу!» — відрубала Олена, коли Андрій нарешті дотелефонувався до неї. До суду невістка не приходить, пише клопотання, щоб перенести нібито через те, що перебуває за кордоном. Але люди бачать її у Тернополі. Якось ми підстерегли Олену, як ішла в будинок по вул. Гайовій, викликали поліцію і застали її там із трьома чоловіками. Тепер маємо документальне підтвердження, що вона у Тернополі. А на останнє засідання прислала клопотання, щоб розглядати справу без її участі. Ще раніше ми з сином насмілилися поїхати до першого чоловіка Олени та її дітей. Говорили з її свекрухою. «Молимо Бога, щоб вона до нас не верталася…» — зітхнула жінка.
Ми з сином не категоричні, якщо суд вирішить залишити Вікторію з мамою, не будемо заперечувати, адже розуміємо, що дитина має бути з мамою, але з доброю мамою. Але в такому разі мусить бути контроль за утриманням дитини. Якщо ж усе буде так, як минулоріч, то задумаємося про позбавлення її материнства… Онучка має право на щасливе життя! І ми це відстоїмо!
«НОВА…» зателефонувала і до Олени Т., щоб почути її думки з цього приводу.
— Справа, яку розглядає Зборівський районний суд, безпідставна. Я навіть не знала про слухання… Тим часом я маю документи про те, що мій чоловік обікрав мене, набив, порушене кримінальне провадження. Більше не телефонуйте до мене… — сказала Олена.
