Уже тиждень рідні та правоохоронці розшукують керівника Кременецького осередку НВР «Правий сектор» 42-річного Віталія Коника.
Вранці 3 травня він вийшов зі своєї квартири на вулиці Шашкевича у Тернополі і безвісти зник. Постійне місце проживання активіста та його родини — місто Кременець. До обласного центру Віталій час від часу навідувався по справах. У квартирі в Тернополі протягом тижня мешкає його донька-студентка. Того ранку вона поспішала на навчання, батько прокинувся, запропонував підвезти її, але вона відмовилася. Відомо, що Віталій згодом вийшов із дому та попрямував у напрямку центру, його зафіксували відеокамери… Деталей розслідування правоохоронці поки що не розголошують, але докладають усіх зусиль, щоб встановити його місце перебування. З першого дня до пошуків активіста були залучені також Національна гвардія, батальйон «Тернопіль», «Правий сектор» та інші місцеві активісти. Наразі на околиці Тернополя, в парку «Здоров’я», вдалося відшукати деякі особисті речі Віталія Коника, утім, вийти на слід зниклого поки що не вдалося. Дивні обставини зникнення активіста наводять на думку про можливе його викрадення. Хочеться вірити, що Віталій живий…
«Думаю, до зникнення причетні «замовники» Ващенка…»
Першою 3 травня забила на сполох дружина Віталія Коника Ірина. Жінку здивувало й насторожило, що чоловік не піднімає слухавки. Почалися пошуки між друзями, знайомими, та все було дарма. Ірина звернулася до поліції.
— Ввечері Віталик прийшов на квартиру близько 21-ої години, був заклопотаний і втомлений, кілька хвилин посидів в інтернеті і заснув. Не зателефонував мені… Такого ніколи не було, щоб ми не спілкувалися під вечір, — розповідає Ірина Коник. — Востаннє ми говорили по телефону в обідню пору 2 травня. Чоловік був на якійсь зустрічі. Донька каже, що прийшов додому заклопотаний. «Що там?» — поцікавилась. «Дещо не вийшло, але нічого — вийде…» — відповів Віталій. Що конкретно мав на увазі — не знаю. Сказав, що не голодний і ліг спати. «Розбуди. Я поговорю з батьком!» — просила я. «Нехай спить, він втомлений», — сказала донька. О 7.24 я зателефонувала до чоловіка, але він знову ж таки не підняв слухавки. Можливо, не чув…
Коли ж прокинувся, запитав доньку, чи треба підвезти до університету, вона відмовилася і пішла. У помешканні ще залишилася дівчина-квартирантка, вона виходила о 8.30. Віталій тоді ще спав. А що далі? Не знаю… Автомобіль був біля будинку, ключі — у квартирі, хоча, як правило, Віталик завжди був «на колесах». Виходив хіба що по цигарки до найближчої крамниці. Того ранку він ні до кого не телефонував. Правоохоронці мають певну інформацію з камер спостереження, сподіваюся, це дасть результат. Мабуть, він був чимось сильно занепокоєний, бо навіть не зателефонував мені. Незадовго до того йому надходили погрози, можливо, й того дня щось було…
Зникнення Віталія нагадує викрадення. У нього не було мотивів самому кудись зникнути. Конфліктів із рідними чи друзями не мав. Фінансових проблем у нас не було. Віталій був щасливим, мав багато планів… Разом ми 22 роки, добре знаємо одне одного. Віталій — врівноважена мудра людина з хорошими організаторськими здібностями. Цікавився суспільним життям, хотів бути корисним державі та людям, старався усім допомогти. Громадською діяльністю займався з часів Революції Гідності. Разом із Віталієм Ващенком вони були на Майдані в Києві, виносили поранених, вбитих… Приїхали додому, продовжили боротьбу в Кременці…
Віталій Ващенко — мій двоюрідний брат. У 2014-ому мій чоловік долучився до «Правого сектора». Я часто хвилювалася за Віталія, але розуміла, що змусити його відгородитись від справ — це ніби посадити пташку у клітку… Думаю, до зникнення мого чоловіка можуть бути причетні замовники вбивства Ващенка. У Кременці знищують активістів, які перешкоджають певним особам чинити злочини…
«У Віталія було багато ворогів…»
Як повідомив обласний штаб «Правого сектора», Віталію Конику надходили погрози по телефону від людей з оточення міського голови Кременця Олексія Ковальчука. Саме Віталій відстоював справедливе розслідування та розгляд у суді справи міського голови щодо самовільного призначення посадовцем собі премій упродовж двох років у розмірі майже 100 тис. гривень, тримав під контролем розслідування справи про фабрикування рішень сесій. Зник активіст того дня, коли мав відбутися суд над Олексієм Ковальчуком. Утім, засідання так і не відбулося, бо одіозна суддя Кременецького районного суду Галина Білосевич несподівано поїхала на конференцію. А Віталій Коник зник…
— Мер-корупціонер досі на волі і при владі, а Віталій Коник, який займався даною справою, зник. Перевіряємо усі версії, прочісуємо ліс, ведемо інформаційну роботу, — повідомив голова Тернопільського обласного штабу «Правого сектора» Назар Сарабун. — Після розклеювання у Кременці листівок зі словами: «Вчора вбили Ващенка. Сьогодні зник Коник. Хто наступний?» міський голова чомусь гостро відреагував на це, мовляв, звинувачуємо його, хоча ми не вказували, що саме він винен — видно, на злодієві шапка горить.
Віталій Коник від початків займався «Правим сектором» у Кременці. На теренах краю координував конфесійне питання, інформував вірян. Завдяки йому багато православних парафій вийшли з Московського патріархату, тому в нього було багато ворогів. Окрім того, Віталій активно збирав матеріали про корупційні справи міського голови Кременця. За кілька днів до зникнення до Віталія надходили погрози. «Якщо не припиниш, то тебе чекає те ж, що Ващенка…» — лякали. Коли ми розклеювали листівки у райцентрі, до нас підходили кримінальні елементи, запитували російською… У Кременці зухвало і безкарно діє злочинна група, до якої причетні посадовці, судді, прокурори… Докладемо всіх зусиль, щоб знайти Віталія…
«Хотіли «домовитися» за 10 тисяч доларів»
Віталій Коник — товариш та однодумець активістів ГО «Народна рада Кременеччини». Дехто із активістів, котрі близько спілкувалися з Віталієм і знали чимало подробиць подій останніх днів, дали покази поліції. Громадський активіст Віталій Савчук днями оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбуці міркування з приводу зникнення Віталія Коника: «Наведу лише факти, про які я знав до зникнення Віталія (причому без зазначення конкретних прізвищ, щоб не зашкодити слідству). Фактично усе почалося на початку березня 2018-го під час приїзду до Кременця начальника поліції області О. Богомола.
На зустрічі із ним було наголошено на низці справ, розслідування яких уже перевершило усі розумні терміни. Серед них була і справа щодо преміювання міського голови Кременця О. Ковальчука, яка з липня 2017 року «гуляла» з райвідділу до обласного управління, потім в обласний відділ по боротьбі з економічними злочинами і т.д. Справа була направлена на вивчення до області, результатом чого стало її закриття 30 березня у рамках кримінального провадження та скеровано до обласного управління по боротьбі з економічними злочинами для складання акта про адміністративне правопорушення. Відповідно до чинного законодавства, термін притягнення до відповідальності за даною статтею — один місяць із дати закриття кримінального провадження, тобто умовно до 30-31 квітня. Час обмежений, тому, знаючи «оперативність» слідчих, шансів не було. Але до питання підключився Віталій Коник, якого в управлінні запевнили, що вони цю можливість не упустять. Наслідок — 18 квітня міського голову ознайомлюють із протоколом про адміністративне правопорушення.
Ковальчук мав розгублений вигляд, підписав протокол. Вперше за чотири роки я побачив, як оперативно та тихо можуть працювати слідчі. Матеріали справи були оформлені й того ж дня подані до Кременецького районного суду. Уже під вечір з різних джерел почала надходити інформація, що від першого шоку міський голова відійшов, а до слідчих були телефонні дзвінки певних осіб із зауваженнями, чому вони не радилися із старшими колегами… Інші джерела зазначили, що дане питання буде вирішуватися через суд. Через кілька днів стало відомо, що розгляд даного провадження суддею Г. Білосевич призначено на 3 травня, що робить ухвалу суду безвідповідальною у зв’язку із закінченням терміну притягнення до відповідальності. У Кременецькій міській раді почався незрозумілий рух: пішов поголос, що на сесію 26 квітня приїдуть представники «Правого сектора» і примусять О. Ковальчука написати заяву на звільнення, а депутати проголосують за його відставку. Це виглядало маразматично, але… Спочатку поширилась інформація, що чоловіки — працівники міської ради об’єднуються, щоб викинути «правосекторівців», які увійдуть у приміщення, а жіночий колектив апарату міськради ходив по його периметру біля міськради. Напередодні сесії міської ради Віталій Коник зателефонував до мене з приводу того, що на сесію хочуть зігнати бюджетників, щоб… захистити міського голову. На сесії було безліч нарядів поліції, «на захист» міського голови прибули особи, які отримують левову частку замовлень з міської ради, представники ВО «Свобода».
Після початку сесії прибув В. Коник, в автомобілі ми посміялися із цього «цирку», а потім він розповів деякі нюанси попередніх днів. За цей час до нього надходили телефонні дзвінки щодо даної справи з настирливим «проханням» не втручатися. Сам Віталій це не розцінював як погрозу, а можливо, просто не хотів це так трактувати. По суті: одна особа зазначала, що не думай, що часи Януковича пройшли, все ще буде по-старому, так що задумайся. Пізніше, після спілкування із товаришами В. Коника, я дізнався, що додзвонювач належить до правоохоронних структур. Окрім того, за словами Віталія, через спільних знайомих В. Коника та О. Ковальчука була зроблена спроба досягти домовленості про те, що перший відмовляється від активних дій щодо даного питання, а «на розвиток структури» гарантували «допомогу» у розмірі 10 тис. доларів. Відповідь була негативною і усі почали очікувати судового засідання.
1 травня ми востаннє бачилися з Віталієм, обговорили план дій, вирішили зачекати судового рішення, щоб знати на що опертися у правовому полі. Уже 2 травня ми дізналися, що судове засідання переноситься. Зрозуміло, що на дані дії ми вплинути не могли, тому почали готувати подання до Вищої ради правосуддя щодо усіх попередніх дій судді Г. Білосевич з даного питання. Тобто усі дії з нашого боку були у правовій площині. Востаннє того дня я спілкувався з Віталієм о 16.30, а на мій дзвінок 3 травня о 8.30 він не відповів… Згодом я дізнався, що не відповідає усім. З обідньої пори ми забили тривогу…
«Нитки» даної справи, що б там не говорили, ведуть до Кременецької міської ради, а відповідальними за неї перш за все є правоохоронні органи, прокуратура та суди, які замість того, щоб виконувати своє пряме призначення, затягують справи, закривають провадження, використовують як компромат та засіб тиску, а ношу боротьби із незаконними діями державних органів влади та самоврядування взяли на себе люди, які мають лікувати, вчити, майструвати, стаючи при цьому жертвами розбірок, які все більше нагадують бандитизм.
Сподіваюся, Віталій живий…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
