25 лютого в південнокорейському місті Пхьончхані завершилися XXIII Зимові Олімпійські ігри. Українську скарбничку спортивних здобутків поповнив лижник із Миколаєва Олександр Абраменко, який здобув золоту медаль у фрістайлі. Це перша в історії нашої держави олімпійська нагорода в цьому виді спорту, що робить її вдвічі ціннішою, адже традиційно Україна завойовує небагато медалей на зимових іграх. Міністерство молоді та спорту вже видало наказ про виплату чемпіону грошової винагороди у понад 3,3 млн грн, а у Миколаївській ОДА запевнили, що допоможуть Олександру владнати квартирне питання. Центр громадського моніторингу та контролю вирішив проаналізувати ситуацію з матеріальним забезпеченням спортсменів в Україні.
Надбавки, премії, зарплати
На сьогодні олімпійські премії в Україні вищі, ніж у більшості європейських країн. Наші атлети отримають 125 тис. дол. за «золото», 80 тис. дол. за «срібло» та 55 тис. дол. – за «бронзу». Навіть у США ці суми значно менші: за призові місця, здобуті в Південній Кореї, американським спортсменам виплатять 37,5 тис. дол., 22,5 тис. дол. та 15 тис. дол. відповідно. А в деяких країнах, зокрема у Норвегії, Швеції та Великій Британії, для олімпійців взагалі не передбачені преміальні за перемоги.
В Україні на великі гонорари можуть сподіватися не лише учасники Олімпіад. У 2016 році український уряд вдвічі збільшив премії для призерів чемпіонатів світу та Європи. Так, золота медаль Чемпіонату світу тягне за собою виплату 100 тис. грн, срібна – 70 тис. грн, а бронзова – 50 тис. грн. Раніше атлети одержували 50, 35 та 25 тис. грн відповідно. Зросли винагороди і для переможців Кубка світу, міжнародних юнацьких та юніорських змагань, Всесвітніх ігор, чемпіонатів світу та Європи серед неолімпійських видів спорту.
З цього року українські паралімпійці та дефлімпійці також зможуть розраховувати на вищі призові. Їхній розмір нарешті зрівняється з сумами, які одержають олімпійці. «Це один із реальних, європейських кроків щодо забезпечення рівності, соціальної справедливості та недискримінації прав і свобод людини з інвалідністю в Україні», – наголосив Міністр молоді та спорту Ігор Жданов.
А от зарплати наших спортсменів важко назвати високими. У профільному
міністерстві зазначають, що працюють над їхнім збільшенням. За твердженням Міністра молоді та спорту, базова ставка атлета ще у 2015 році складала 3-5 тис. грн на місяць наразі суми зросли.
«Штатна зарплата спортсмена складає 12-15 тис. грн на місяць, вони можуть ще отримувати стипендію Президента, від 6 до 12 тисяч на місяць. Може набігати непогано, але треба закріпити цей процес, щоб у мене не було проблем і скарг наших спортсменів щодо низької якості соціально-побутових умов їхнього життя. Зараз ми поставили завдання підняти зарплати провідним спортсменам, їх 100 чоловік, хоча б, щоб вони отримували 1-1,5 тис. дол. на місяць», – розповідає очільник відомства Ігор Жданов.
Наприкінці 2017 року глава держави Петро Порошенко призначив згадані стипендії 55 спортсменам-паралімпійцям і дефлімпійцям та 20 їхнім тренерам. А на початку цього
року таке грошове «заохочення» одержали 48 спортсменів та 42 тренери з олімпійських видів спорту.
Без баз, але з держпідтримкою
Щоб показувати високі результати на престижних міжнародних змаганнях, спортсмени потребують олімпійських баз та центрів для тренувань. За словами українських чемпіонів, в Україні небагато таких місць.
«Якщо порівнювати, наприклад, цілі – просто тренуватися або тренуватися, щоб розраховувати на медалі вищих категорій – то, звичайно, мають бути відповідні умови. У нас, на жаль, їх немає», – зазначає олімпійський чемпіон 2016 року, гімнаст Олег Верняєв. Держава успадкувала спортивну інфраструктуру ще з Союзу, яка за роки суттєво застаріла і потребує значних фінансових вливань та побудови нових об’єктів. Але, за словами експертів, це не входить до переліку нагальних державних завдань через серйозніші виклики, з якими Україна зіткнулася за останні 4 роки.
«Країна, яка воює, не може повноцінно фінансувати спорт. Також ментально зміщене коло зацікавлень і головних пріоритетів, спорт не є чимось основним», – пояснює
спортивний експерт та оглядач Дмитро Лазуткін.
Тому нерідко українці змушені тренуватися за кордоном. Зокрема Олександр Абраменко відпрацьовував елементи своєї програми у Фінляндії. Компенсувати відсутність умов в Україні влада намагається державною підтримкою, щоб забезпечити спортсменам можливість відточувати навички на зборах в Європі та інших країнах.
«Ми нічого не потребуємо. І їздимо на ті збори, які заплановані. Фінансування з року міністерства йде у повному обсязі», – ділиться досвідом Абраменко. Втім, попри непрості умови, розвиток спортивної інфраструктури все ж відбувається. Лише минулого року було створено два державних центри олімпійської підготовки з легкої атлетики в Сумській та Волинській областях, а в Миколаєві побудували новий корпус спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з фехтування. В уряді зазначають, що завдяки децентралізації громади можуть активно впливати на ситуацію. За інформацією Міністерства молоді та спорту, в 2017 році в регіонах було профінансовано 84 спортивні проекти на суму 374 млн грн. Кошти надходили через Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). «Це понад 10% від усього обсягу фінансування ДФРР. Ми вперше маємо такий показник розбудови спортивної інфраструктури у регіонах», – наголосив Віце-прем’єр- міністр України Геннадій Зубко.
За словами голови Національного Олімпійського комітету Сергія Бубки, українські спортсмени вже активно готуються до літньої Олімпіади, яка відбудеться в 2020 році в Токіо. Комітет разом із Мінмолодьспорту визначили 19 пріоритетних видів спорту, які отримають максимальну державну підтримку та фінансування протягом наступних двох років.
Експерти сподіваються, що це принесе очікувані результати, і наші атлети зможуть завоювати більше нагород, ніж на попередніх іграх.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
