Володимир Кріса із Великих Гаїв Тернопільського району вже сім років створює мініатюрні паперові копії відомих будівель. Серед його робіт як іноземні, приміром, Ейфелева вежа, Кельнський собор, храм Святого Сімейства у Барселоні, баварський замок Нойшванштайн, так і наші, українські, а точніше, тернопільські — парафіяльний, єзуїтський, домініканський костели, Надставна церква та синагога. Нині Володимир завершує макет церкви Різдва Христового.
До речі, з роботами Володимира Кріси тернополяни й туристи вже знайомі — він створив макети ключових будівель макету довоєнного Тернополя, а нещодавно у бронзі постала модель парафіяльного костелу.
Перший тернопільський об’єкт мого співрозмовника — макет нині зруйнованого парафіяльного костелу. Через велику кількість декоративних деталей він і досі залишається найскладнішим у виконанні макетом. До речі, поки він також найбільший за розміром.
Створенню кожного об’єкта передує пошук інформації — Володимир Кріса цікавиться історією будівлі, знаходить креслення, фотографії, описи, розповіді. На цьому етапі йому часто допомагає краєзнавець Тарас Циклиняк.
— Беручись за відтворення втраченої споруди, певною мірою почуваюся давнім зодчим та ніби повертаюся на кілька століть назад. Адже дуже часто треба самому розраховувати висоту й ширину певних елементів тощо. Коли відтворюю дрібні деталі, покладаюся на свій досвід і знання. Траплялося і «реконструювати» ту частину споруди, опис якої відсутній, — пояснює співрозмовник.
Із будівлями, котрі дійшли до наших часів, простіше — достатньо їх ретельно сфотографувати зі всіх боків, вибравши різні ракурси та приділивши значну увагу деталям. Саме так було з катедрою.
— Коли почав працювати над її макетом, не мав креслень будівлі, тож абсолютно всі заміри робив сам — ходив із рулеткою та вимірював довжину всіх стін, поворотів, заміряв фундамент, відтак розрахував вертикальні розміри… — пригадує Володимир. — Потім мені трапилися креслення, виконані архітекторами, і виявилося, що мої майже точні. Працював над макетом у 2015 році. Відтворив будівлю разом із частиною її оточення — бруківкою, тож, коли її змінили, переробив і макет. Згодом встановив і годинник на одну з веж. Адже я мав на меті точно відтворити споруду в тому вигляді, в якому вона нині. До речі, робота над катедрою була складною, адже збудована вона у стилі необароко, тому її фасад прикрашений різноманітними декоративними елементами.
Єднає всі роботи Володимира Кріси масштаб — один до ста. Пояснює, що так макети виходять не надто великими і не надто маленькими, завдяки таким розмірам вони мобільні. Зазвичай матеріалом слугує папір, адже він простий у роботі й доступний. Але співрозмовник наголошує, що питання матеріалу для нього не головне.
— Основна частина роботи, вона ж найважча й найтриваліша — створення викрійки. Фішка мого хобі в тому, що створення макету — повністю авторська робота, — мовить Володимир.
— Я самостійно розробляю викрійки, а не завантажую готові з Інтернету. Кожну деталь треба промалювати і щоразу бути точним до міліметра, щоби потім на етапі збору макету всі частини ідеально зійшлися. Деталі роздруковую на принтері. Основні елементи часто роблю з картону, для дрібних деталей використовую тонкий папір. Склеюю все докупи. Для того, щоби зробити макет більш довговічним, вкриваю його шаром спеціальної фарби — тоді йому навіть дощ не страшний. Загалом такі роботи можуть простояти не один десяток років. Сподіваюся, що скоро стане більш доступний 3D-друк і можна буде придбати 3D-принтер, з яким виготовляти моделі ще легше.
Фото авторки, текст Вільне Життя.
