Протоієрей Євген Заплкетнюк пише в новому своєму пості про поцілунки та історію однієї дівчини.
“У 80-их роках XIX століття в річці Сені люди побачили мертве тіло молодої дівчини. Вражений її красою молодий патологоанатом не хотів із нею прощатися назавжди, а тому зробив гіпсовий зліпок її обличчя, який згодом прославився на весь світ і змусив говорити про дівчину людей, які ніколи її не знали та не бачили. Незнайомку з Сени оспівували багато письменників і поетів, зокрема Набоков. Її риси порівнювали з таємничим виразом обличчя Джоконди. 1958 року на основі цього обличчя було зроблено надзвичайно популярний згодом манекен «Resusci Anna», який використовувався для тренування медиків, які вчилися робити штучне дихання. Саме з цього часу «Незнайомка з Сени» отримала назву «найбільш цілована дівчина в історії».
Коли я дізнався цю історію, перше що я подумав, це припустив самогубство. Але, за іронією долі, люди хочуть вбивати себе саме тому, що їх ніхто не цілує, не обіймає, не любить і не говорить добрі слова. І, якщо ця дівчина дійсно сама себе вбила, а не стала жертвою чужого свавілля, то лише після смерті вона в повній мірі отримала те, чого їй так бракувало. Але говорити я сьогодні хотів не про самогубства, а про поцілунки.
У багатьох культурах це всього лиш спосіб привітання. Саме тому Юда Іскаріот цілував Спасителя зраджуючи його. Він таким чином вітався, що для товариства того часу було цілком нормально. А ось, звичай публічного поцілунку молодят по закінченні урочистої церемонії шлюбу прийшов до нас із древнього Риму. Тоді він мав дещо інший сенс: весілля розглядалася як контракт, а поцілунок служив своєрідною печаткою, що скріплює договір.
Нині між собою «акуратними» поцілунками вітаються священнослужителі рівні по сану, а молодший цілує старшому руку. Так само, миряни беручи благословення в свого духового отця цілують йому десницю (праву руку).
Я бажаю всім нам, лише щирих і гарячих поцілунків, які ніяким чином не будуть нагадувати формальні та мертві поцілунки незнайомки з Сени. І, звісно, нехай вони не будуть зрадливими, як той поцілунок Юди. Треба чимдуж прагнути, щоб наші зовнішні вияви приязні до людини завжди будуть сповнені й внутрішніх почуттів. Ніколи не цілуйтесь без любові. Це гріх і блуд. Усього вам доброго. Почуємося!”
За матеріалами прокту: Добрий ранок із отцем Євгеном
