Гучне викриття під час Революції Гідності корупційних дій екс-мера Почаєва Олега Іванюка, доведення справи до суду та покарання злочинця могли стати переломним моментом на шляху до очікуваних суспільством змін.
Олег Іванюк (у центрі) в Апеляційному суді.
Це був чи не єдиний випадок на Тернопільщині, коли високопосадовця судили за «дерибан» землі. Як розповідають у Почаєві, за своєї каденції екс-голова міста щедро роздавав за «винагороду» землю всім бажаючим. Однак Олег Іванюк вийшов «сухим із води»: суд першої інстанції визначив йому покарання у вигляді двох років обмеження волі (так звана «хімія»), а в Апеляційному суді Тернопільської області підсудний використав «козир» — подав клопотання про застосування терміну давності вчинення злочину, і суд задовольнив його. Отож, за розкрадання дорогої почаївської землі одіозний екс-мер наразі не несе жодної відповідальності. На кожному судовому засіданні по справі Іванюка були присутні кременецькі та почаївські активісти, які очікували справедливого рішення, а тому такий «хеппі-енд» обурив багатьох. Своїми думками щодо гучної справи з «НОВОЮ…» поділився громадський активіст, депутат Почаївської міської ради Михайло Замковський.
Випускник тернопільського університету став заступником Садового
— Свого часу говорили про «дерибан» Почаївською міською радою на чолі з Олегом Іванюком близько сорока земельних ділянок. Чому до суду дійшла лише справа щодо одного ласого шматку площею 4,5 гектара?
— Річ у тім, що це була найбільша вкрадена у громади ділянка. Ті 4,5 га — це земля колишньої швейної фабрики «Іква», десятиліття нею користувалися її працівники, вони й претендували на неї. Проте директор фабрики уклав угоду про передачу ділянки міській раді, а Іванюк з «однодумцями» швидко «оприходували» її. Земельна ділянка була виділена на трьох підставних осіб, зокрема, на 86-річну жінку, яка навіть не здогадувалася, що на неї записані гектари в Почаєві. Коли слідчі допитували її, зізналася, що востаннє отримувала у власність землю ще за часів Австро-Угорщини.
— Якби не почаївські активісти, то, мабуть, корупційні дії екс-мера досі не були б розкриті…
— Почаївські активісти ще з 2009 року зверталися до правоохоронних органів щодо окремих фактів шахрайства, які чинила міська рада, однак не було жодної реакції. Повну інформацію про «дерибан» землі Іванюком та його спільниками ми отримали у грудні 2013-го, але оскільки в той час усі були на Майдані, тим ніхто не займався. А вже після Майдану ми почали задокументовувати факти «дерибану». Резонансу справа набула завдяки… колишньому керівнику обласної міліції Василю Облещуку. Він взявся за розкриття гучних справ по області, тоді й заявив про корупцію у великих розмірах, до якої причетний Олег Іванюк. У вересні 2014 року екс-меру оголосили підозру, але далі справа потрапила в руки сумнозвісної судді Кременецького районного суду Людмили Варневич, яка… оправдала підсудного. Її вирок — свого роду «шедевр»: серед підстав звільнення Іванюка горе-суддя прописала, що він, мовляв, не несе соціальної загрози, добровільно написав заяву на звільнення з роботи, має державні відзнаки та нагороди від церкви, добре, хоч не вказала, що Московського патріархату. Власне, таке ганебне рішення стало причиною смітникової люстрації — суддю Варневич активісти запакували до сміттєвого бака. Після того під тиском громади прокуратура змушена була оскаржити рішення і справу повернули на повторний розгляд. Суддя Галина Білосевич, нинішній голова Кременецького районного суду, вчинила хитро: вочевидь, за домовленістю, винесла надто м’який вирок. Слідчі та прокурори навмисне затягували час, аби обвинувачуваний зміг скористатися нормою закону про терміни давності злочину. Варто наголосити, що слідство свідомо не хотіло оголосити підозру групі осіб, адже міський голова не міг сам чинити корупційні дії, до «дерибану» однозначно причетні і заступник із земельних питань, і секретар міської ради, і «ручні» депутати, які стверджували, що голосували за скандальні питання. Насправді міський голова зі спільниками виготовляли потрібні рішення, долучали їх до матеріалів попередніх сесії, і без жодного голосування ці сфабриковані рішення ставали «легітимними».
— До викриття незаконних дій Іванюка активно долучилася і «Народна рада Кременеччини».
— Якби не порушили питання «дерибану» землі в Почаєві, не було б суду над Іванюком, у результаті якого довелося кинути негідну суддю у сміттєвий бак, і, можливо, жив би і активіст «Народної ради Кременеччини» Віталій Ващенко… Адже саме він брав найактивнішу участь у розкритті корупційних дій екс-мера Почаєва. Сміттєва люстрація — по суті була апогеєм боротьби за справедливість на Кременеччині.
— Яка вартість ділянки, що фігурує у справі екс-мера Почаєва?
— На початок слідства Держземагентство в Кременецькому районі оцінило 4,5 га землі у три мільйони (!) гривень, проте згодом, аби зменшити важливість справи, переоцінили до… 86 тисяч гривень. Ділянка, що фігурує у справі екс-мера, нині розділена і перепродана у треті руки. Насправді земля в Почаєві за каденції Іванюка мала неабиякі вартість і попит, у місті скуповували ділянки заможні люди із Росії, Білорусі. Це нині через політичну ситуацію в країні у нас певне затишшя, тоді було по-іншому.
— Небайдужі мешканці краю сподівалися, що бодай одного корупціонера-високопосадовця покарають і це стане уроком для інших, проте Олегу Іванюку все зійшло з рук…
— Наші люди не кровожерливі, але очікували на справедливий вирок, хотіли, щоб земля бодай повернулася у руки громади. Посадять Іванюка до буцегарні чи ні — вже інше питання. Але вийшло так, як все відбувається у нашій країні: правоохоронні органи попіарилися на справі, а в результаті нічого не зробили. Вони звикли «брати» людей часом: якщо першого року активність громади була велика, другого — нижча, то на третій рік справою займалися тільки окремі активісти. Правоохоронній та судовій системам тільки цього й треба було. Подейкують, що все нажите «непосильною» працею Іванюк віддав, щоб відкупитися від тюрми. Є інформація, що один слідчий із Тернополя взяв хабар на залагодження справи у розмірі 200 тисяч (!) доларів, а потім… зник. Керівництво поліції нібито досі шукає його, проте це ніхто не розголошує. Слідчі, прокурори, адвокат, судді співпрацювали у цій справі. Усі добре «підлаталися» на ній: хтось отримав додаткову зірочку, хтось поклав до кишені тисячі.
— Відомо, що слідчі після Майдану «накопали» чимало матеріалу й щодо інших справ, до яких причетний Олег Іванюк. Що зараз із тими томами справ?
— Понад два роки триває слідство й щодо інших ділянок, які були «роздерибанені» Олегом Іванюком. Ще в одному кримінальному провадженні щодо «дерибану» фігурують 12 ділянок. А нещодавно суд наклав арешт на 56 сотих землі в Почаєві, які Іванюк дав колишньому голові Кременецької райдержадміністрації часів Януковича Ігорю Михальчуку, племіннику Ореста Муца. Ця земля оформлена на маму Михальчука, є ще інформація, що на його дідуся записано 8 га у селі Дунаїв. До слова, у лютому цього року Михальчук вийшов із тюрми за так званим «законом Савченко», де відбував покарання за хабар. Слідство навмисне відтягувало оголошення підозри Іванюку по інших справах, бо нині, звісно, був би інший вирок суду.
— Подейкують, що, попри заборону, Олег Іванюк їздив за кордон за час слідства і судів…
— Справді, є інформація, що за останніх три роки він неодноразово бував за кордоном, проте це ніхто не хоче підтвердити офіційно. На жаль, Держприкордонслужба не задовольнить мій запит як депутата міської ради про те, чи Іванюк перетинав кордон, а прокурори і слідчі не зацікавлені щось встановлювати, їм треба було цю справу закрити.
— Але ж у нього мали вилучити закордонний паспорт…
— У нас така країна, що можна мати кілька паспортів. Враховуючи старі зв’язки Іванюка, нема чому дивуватися. Бути міським головою у Почаєві, це навіть в не Тернополі. У часи правління Януковича туди часто приїжджали високопосадовці, Олег Петрович супроводжував їх, а також пробивав шляхи у високі кабінети в столиці.
— Олег Іванюк нажив великі статки за дві каденції?
— Має обійстя в Почаєві. Його донька мешкає в Італії, вийшла заміж за італійця. Кажуть, що Іванюк багато вклав у будівельний бізнес свого зятя. Якщо за його каденції сотка землі у Почаєві коштувала щонайменше 1000 доларів, то, зрозуміло, що через нього проходили величезні суми.
— Активісти не розчаровані, по суті, безрезультатним вироком суду щодо Іванюка? Чи будуть домагатися розкриття інших фактів «дерибану»?
— Головне — не опускати рук, працювати на перспективу по старих справах, бо віримо, що в країні колись таки щось зміниться. Нинішній міський голова Почаєва Василь Бойко обіцяє подати клопотання на відшкодування тих нещасних 86 тисяч гривень, які суд так і не зобов’язав повернути громаді. Але невідомо, чи буде кому відшкодовувати. Я не впевнений, що Іванюк буде сидіти в Почаєві, розуміючи реальні загрози, може виїхати за кордон. Хоча суд відпустив його, але злочини за ним залишилися. Навіть якби активісти нічого не робили, його «справи» вилізуть, як бур’ян після дощу. Почаївська об’єднана територіальна громада невдовзі виготовить генеральний план міста, тому, думаю, багато цікавого повилазить. Спокій Іванюку тільки сниться…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
