Сюжет цієї історії, яка трапилася у селі Соснові напередодні нового року, нагадує справжнісінький детектив. Та все за порядком.
Зараз, в епоху тотального безробіття, стало дуже модно мати металошукач, яким можна заробляти гроші на прожиття, а то й більше. Для багатьох людей, особливо молодих, ця справа не тільки прибуткова, а й захоплююча: адже, якщо пощастить, можна знайти і справжнісінькі скарби у вигляді монет, зброї, унікальні старовинні речі, які дорого коштують, якщо їх продати через Інтернет приватним колекціонерам. А що вже адреналіну добавляється після тих розкопок, словами не передати!
До речі, на придбання металодетектора не потрібний навіть спецдозвіл: користуватися ним заборонено лише на території пам’яток археології, визнаних державною власністю. Більше того, тривалий час практично у центрі Тернополя висів величезний білборд з рекламою металошукачів. Тобто держава не тільки не забезпечує надійної охорони пам’яток та історичних знахідок, а й не помічає самої проблеми.
Тому часом безцінні скарби зникають у приватних колекціях. Непоодинокі випадки, коли предмети старовини під час розкопок знищуються, руйнуються, пошкоджуються. Українське законодавство досить лояльно ставиться до всіляких «чорних» археологів: за незаконне проведення розкопок археологічної спадщини передбачено штраф (приблизно 1700 грн.) або позбавлення волі (ст. 298 КК), хоча в Україні ще жодного разу нікого не покарали за недозволені розкопки, навіть адмінпротоколу не склали.
Такі «чорні» археологи, як називають шукачів скарбів з металу, є чи не у кожному населеному пункті. Є вони і у Соснові. Село старовинне, перша історична згадка про нього датується ХV ст. На початку 1900-их років тут діяли товариство «Просвіта» та кооперативи «Луг» і «Сільський господар».
… В один із зимових днів хлопці вирішили перевірити своїм металошукачем колишню територію ферми. Коли прилад «задзвенів», подаючи сигнал про солідну знахідку, радості не було меж, хоча навіть уявити собі не могли, що їхній скарб має вагу 3-4 тонни чистого металу. Побігли за лопатами, почали копати, за один раз вони не впорались, тож довбати мерзлу землю їм довелося декілька днів, аж поки нарешті не дістали справжнісінький старовинний локомобіль довжиною 4 і висотою понад 3 метри.
У селі кажуть, що ця знахідка – власність колишньої заможної генеральші пані Крекуновички, яка мала фільварок, що знаходився якраз на території колишньої ферми. У цієї газдині була ще й молотарка. Цю техніку використовували під час жнив. Та коли Галичину приєднали до Радянського Союзу, пані, сподіваючись, що це все ненадовго, наказала вирити яму, оббити її усередині дошками та сховати там парову машину. Припускають, що другий агрегат сховано десь неподалік.
Локомобіль – то такий паровий двигун на колесах. Він міг крутити млин, молотарку, віялку, пилораму, генератор, олійний прес тощо. Такі двигуни використовувалися в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття. Навіть на той час така машина була рідкістю, її мали у господарстві далеко не всі багатії. Локомобілі випускалися багатьма заводами невеликими партіями. Тому у природі локомобілів було не так вже й багато, а дотепер їх залишилися одиниці. Відповідно такі старі парові машини коштують недешево. І ось такого рідкісного раритета відкопали мисливці за металом у Соснові.
Коли соснівські копачі знайшли і витягли за допомогою трактора із землі цю диво-техніку, вони захотіли здати її на метал, навіть зняли деякі деталі і здали на металобрухт, а без цих дороговартісних запчастин локомобіль вже немає такої ціни. Та на захист унікальної машини спробувала стати громада села. Як зазначає сільський староста Микола Бордун, з шукачами металу розмовляв дільничний інспектор, вони написали пояснювальні записки. Про знахідку було повідомлено в поліцію.
Через декілька днів у село приїхали КамАЗ з навантажувачем, люди на «крутих» джипах, почали локомобіль вантажити на машину. Соснівчани, правда, просили показати дозвіл на вивезення цієї знахідки, знову телефонували в поліцію, але боротися із заїжджими гостями їм було не під силу. Так що доведеться тільки здогадуватися, де замість музею опинився старовинний соснівський локомобіль і хто на цьому «погрів» руки, тобто заробив гроші.
У соціальних мережах натрапили ще на таку інформацію з цього приводу. У село приїхали зацікавлені люди, які знають, що собою являла ця парова раритетна машина. Побачивши те, що залишилося від локомобіля, аж за голови взялися і зняли на відео. Видовище – жалюгідне. Знавці не приховують обурення, мовляв, як можна так сплюндрувати унікальну техніку. На відео добре видно, що на колесі локомобіля вибито англійською «Лондон». Це англійська парова машина. Такі ціняться найдорожче. Але, звісно, лише збережені екземпляри.
А далі, читаємо у соцмережах, історія закінчилася тим, що приїхав якийсь оліграх і купив локомобіль у тих, хто його знайшов, начебто за сорок тисяч гривень. Він і повирішував усі проблеми із законом і з документами, щоб потім ні в кого не виникало запитань. На прощання цей багатій сказав, що якби хлопці не сплюндрували локомобіль, а відчистили від іржі і продавали його цілого, то він дав би їм щонайменше півтора мільйона гривень!
Фантасмагорична історія, але без хепі-енду. Хлопці (а то й сільська громада) могли стати мільйонерами, якби не потрощили і зберегли раритетний паровий двигун. Повчальна історія, особливо для тих, хто займається пошуком старих речей. А зараз цим, здається, займаються усі. Поля і ліси перекопані. Людина з металошукачем зустрічається на природі частіше за грибника. До речі, подейкують, що на колишньому фільварку закопаний ще один локомобіль, бо їх у пані генеральші було два…
З’ясовувала Наталя БОЙЧУК,
terebovlya.org.ua
