Громадський транспорт — місце, де більшість проводить чимало часу, добираючись щодня на роботу або іще кудись. Та не всі знають, як правильно в ньому поводитись.
Як бути, коли пенсіонери істинно переконані, що їм повинні поступитися місцем, а молодь вважає, що придбаний квиток дає їм право на проїзд з комфортом.
Випадок в маршрутці:
Бабця: ти вагітна?
Дівчина: можливо)
Бабця: звідки я знаю. В ставай. От такі, як ти їдуть всі мовчать.. Я б мовчала, якби ви сиділи на своїх місцях
Дівчина: але ми сидимо на своїх місцях, заплативши за квиток гроші. А ви заплатили? бабця: а я по пенсійному. Я робила… Так що вставай
Як і в будь-якому конфлікті – шукати винних під час суперечок в громадському транспорті – марна справа. Та все ж, є загальновідомі норми етикету, які навчають: молодші мають поступитися місцем пенсіонерам, вагітним, і жінкам з малими дітьми. Часто проблема криється в нестачі уваги й пошани один до одного.
Цю тему неможна врегулювати законодавчо. Ми ж незнаємо, чомута чи інша людина сидить.Можливо вона не може стояти. Тут на перше місце виходить тема поваги. Старшим людям не так хочеться сісти на місце, як отримати шану, підтвердження того що їх помічають. Проте через їхню агресію виникають конфлікти. Чому? Бо молодим людям теж потрібна повага… – каже психолог Любов Медведь.
Молодь же зізнається, правила етикету вони знають. Тільки інколи бувають настільки втомленими, що зумисне не помічають пенсіонерів. І тут питання не в тому, хто кому мусить поступитися місцем, а в розумінні. До того ж тернополяни зазначають: все залежить від виховання та прикладів.
* потрібно поступитися місцем старшій людині; Хоча іноді через їхню агресивність і не хочеться цього робити.
-чоловіки повинні поступатися жінкам. Коли дуже втомлений, то дивлюся у вікно. До того ж ми немаємо багато прикладі щодо такого поводження.
– цю ідею потрібно якось доносити до суспільства через соціальні мережі, соцрекламу…
Психологи ж кажуть: перш за все потрібно пам’ятати деякі елементарні норми. Не штовхатися, не прокладати собі дорогу ліктями до вільного місця, не протикати чужі черевики парасольками, намагатися не наступати на ноги. І ще безліч «не», які диктує нам совість.
Так, у громадському транспорті, часто переповненому, після виснажливого робочого дня, дотримуватись правил хорошого виховання – воістину нелегкий труд. Але, як би там не було, спробувати все-таки варто.
