У соціальних мережах відомий тернопільський ведучий Андрій Вишневський розповів про власний досвід життя в місті серед тернополян, яким усього мало, цитує Доба.
Що таке сучасний українець – як я це бачу. Сучасний українець – це людина, що намагається максимально багато загарбати собі того, що йому не належить. Ниє, що все погано, що влада не дбає, і паралельно – все, що погано стоїть, лежить, висить – все це обов’язково сучасний українець вважає своїм.
Свіжий приклад. Зробили під моїм будинком ремонт дороги, двору, тротуари нові вимостили, “отмостку” довкола дому закатали, і в тому числі – зробили “еко-парковку” – розширили з одного боку проїжджу частину, вимостили її тією спеціальною бруківкою з дірками, через котрі трава має рости, обмежили бордюрами. Одне слово, гарно зробили.
Як тільки роботи були завершені – жителі будинку ринулися займати парковку під вічне володіння. На бордюрах почали невідомим чудесним чином проступати надписи, імітуючі номерні знаки авто. Як святі лики в церквах, знаєте? От точно так само і тут! Ці надписи кагбе натякають, що на цьому місці во віки віків стояла і стоятиме доки світ і сонце тільки певна автівка. І не важливо, чи поїхала вона, чи ні – займати не можна. І не важливо, що в будинку 120 квартир, а паркомісць десь може 30, а машин з’їжджається більше 40. Сучасний українець спершу мітить територію, а потім вважає, що це його. Просто тупо тому, що він “перший намалював”.
Одні малюють по бордюрах, другі натягують дроти із табличками… Той факт, що парковка комунальна, збудована міськрадою, і належить всім в рівній мірі – нікому в голову навіть не приходить. “ТО МОЄ!!!” – це єдиний інстинкт сучасного українця.
От зробити розмітку по всі довжині парковки, щоб машина, приїжджаючи, знала, як стати так, аби не зайняти 2 місця – це нема кому. Сил в сучасного українця вистачає тільки на те, щоби намалювати свій номер. Тільки те, що моє – те хвилює, все інше – “Порошенко сука, чо не намалював, зрада, і його син в АТО хай іде”.
Написав я оголошення, розклеїв по всіх під’їздах. У тексті культурно пояснив, що парковка загальна, будувало її місто для всіх жителів, і вона не є чиєюсь приватною власністю. Сам я два дні тому застав вільний простір на парковці, і став своїм авто там. До того стояв збоку, далі від будинку, бо ввечері, приїхавши, місця вже не мав.
І от, апофеоз. Почитали, значить, люди оголошення. Усвідомили його зміст. Моя машина стоїть на новій парковці вже два дні без руху, не виїжджаю нікуди. Нема потреби. І перед моїм переднім бампером, на бордюрі, де ще не було нічого написано – хтось намалював ЦИФРИ СВОГО НОМЕРНОГО ЗНАКУ.
Завіса.
Дивно, що не попросили від’їхати, щоб було зручніше малювати на “своєму місці паркування”.
Андрій Вишневський, радіоведучий
