В паломницькому центрі УГКЦ в Зарваниці на Тернопіллі установили та освятили новий пам’ятник, який би мав нагадувати тяжку долю українських емігрантів в усі країни світу.
Цей меморіал мав би нагадувати тяжку долю українських емігрантів, які врятувалися від жербрацького життя у Великій Соборній Бандерівській Україні.
Натомість все більше українців прагнути наслідувати долю цих “нещасних” і втікти на Захід чи Схід в пошуках праці та кращого життя.
Довкола пам’ятник встановлено таблички, з місцями, куди поїхали емігранти: Торонто, Філадельфія, Рим, Куритиба (Бразилія) та багато інших міст, серед яких додалися Рига, Вільнюс та Таллінн.
І якщо з Буенос Айресом та Мельбурном все зрозуміло, то чому українців, яких в часи СССР направили на роботу в Естонію, Латвію та Литву з метою русифікації цих республік невідомо.
Натомість десятки тисяч галичан, які працюють та проживають в Тюмені, Москві та на Далекому Сході РФ не згадані жодною табличкою. А що вже казати про мільйон біженців з Донбасу, які втекли з так званої зони АТО…
Виявляється емігранти бувають також правильні та неправильні.
Обговорення