Спочатку він мріяв стати вчителем. І став ним, закінчивши Івано-Франківський педінститут. 41 рік відгарував у школі. Такого предмета не було, що б не викладав учням. Більше того, не один рік був завучем і навіть директором школи у рідному місті. Здійсненим задоволений. Бо сповна віддавав знання своїм вихованцям. Немало його випускників вивчилися і знайшли себе у житті, пише “Нова Тернопільська”.
Тепер Йосип Іванович Панцьо втілює свою другу мрію: віддає людям почерпнуте вміння у своєї бабусі. Лікує хворих нетрадиційними методами. Приймає пацієнтів у понеділок, середу, п’ятницю і суботу з дев’яти ранку. Його “робоче” місце — невеличка хатинка під самим лісом на березі Тиси — дуже приваблює чистим повітрям і тишею. Тут 86-річний цілитель почувається якнайкраще.
Я потрапив до цього поважного чоловіка на саме свято Спаса. На столі кімнатки з медичними книжками і ліками горіла свічка. Відповівши на привітання, дідо тут же поставив чайник на газову плиту. Вгостив мене запашним чаєм із трав. Невдовзі до нього навідалась молода жінка, а за нею — чоловік середніх літ. Обоє примчали на шикарних легковиках, немісцеві, зі столиці та з-під Києва. Він так само зустрів їх смачним запашним чаєм. А тоді підібрав ліки у пляшках. Їй — на жовч, шлунок і нирки, йому — на простату. Відходячи, гості чемно вклонилися і побажали старенькому довгих та плідних літ життя.
— Свічку запалюю щосуботи, — продовжив перервану розмову зі мною Йосип Іванович, — і молюся за всіх померлих. За всіх, всіх. І за непохованих, і за нехрещених, і за тих, хто наклав на себе руки. Бо ж ніхто не знає, в якому стані була та людина.
Сюди, у тихе затишне місце під лісом, дід Йосип ступив наступного ж дня після виходу на пенсію. Ступив із великим бажанням робити людям добро. Відтоді вже збігло понад двадцять літ, а він, незважаючи на похилий вік, продовжує свою благочинну справу.
Досі не забув того дня в дитинстві, коли через необережність відрубав собі палець на руці. Тільки трішки теліпався він на шкірці. Хлопець міг залишитись інвалідом на все життя. Та бабуся вчасно спохопилася. Швидко промила рану чистою холодною водою. Взяла маленький черенок і обмотала пучком павутиння, знятим зі стелі. Через тиждень зняла пов’язку і промила палець уже теплою водою. І ще опустила в марганцівку. Палець прижився. Йосип Іванович дотепер рухає ним так само, як і всіма іншими, здоровими.
Мабуть, той випадок і покликав до цілительства, яким раніше грунтовно цікавився, а відтак предметно займається понад два десятки літ. За цей час бували в нього, на вулиці Колодзінського, 8, що у м. Хуст на Закарпатті, тисячі людей, а також різні високі чиновники, в тому числі колишній президент України Віктор Ющенко, народні депутати, про нього багато писала преса, розповідало Закарпатське обласне телебачення.
Переважно відвідувачі скаржаться на погану роботу жовчі, печінки, тиск, серцево-судинні захворювання. Практично на кожну із цих хвороб травознай дає поради. Ось як, на його думку, корисно і навіть доцільно зондувати печінку. Увечері випити склянку прісної води, змішаної із столовою ложкою меду. Вранці ковтнути 50 грамів коньяку, розведеного із одним яєчним жовтком. Відтак 15-20 хвилин полежати на правому боці. Згодом спожити столову ложку магазинної олії і 10-15 крапель лимонного соку і ще раз полежати 15 хвилин. Опісля треба випити чай із таких восьми трав, як м’ята, підмаренник, гіркий полин, золототисячник, мати-й-мачуха, звіробій, кукурудзяне волосся і цвіт бузини. Можна ще додати зелене листя петрушки. Пити чай потрібно тільки підігрітий. Така процедура робиться один тиждень.
Ліками із восьми-десяти трав мешканець Хуста успішно лікує також печінку. Все залежить від стану жовчі і перенесених людиною хвороб. Скажімо, у тих, хто переніс хворобу Боткіна, досить слабка печінка. Такій людині народний цілитель радить брати ліки, виготовлені із більшої кількості трав, аби було ефективніше.
Того святошного дня були неодноразові дзвінки. Дід Йосип уважно вислуховував людей і зрозуміло відповідав на запитання, радив. Неодноразово запалював цигарку. Хвилювався, бо робота відповідальна. Коли наша зустріч наблизилася до кінця, поділився ще однією особливістю:
— Щоб ви знали, трави збираються за календарем. А сушаться не на сонці, а на протягу. На сонці — тільки плоди.
Йосип Іванович особливу увагу звертає на траву чистотіл, яка двічі у рік цвіте і двічі її збирають. З цієї рослини досить помічні ліки від різних інфекційних хвороб, однак у поєднанні з такими травами, як болиголов і дурман, може стати отрутою. Сильною отрутою. Тому треба дуже добре знатися на властивостях кожної рослини.
І до збирання лікарських трав у пана Йосипа свій підхід. Ще коли в районному палаці піонерів керував туристично-краєзнавчим гуртком, навчав дітей розрізняти трави. Школярі охоче допомагали йому у цій справі. Тоді ж познаходили у віддалених від людей місцях 84 криниці, з яких можна було пити джерельну воду. З подання Йосипа Івановича було також засновано конкурс зі знань фітотерапії при вступі до медичного вишу, а абітурієнта, який посідає перше місце у даному конкурсі, після співбесіди зараховують у студенти без екзаменів. А тепер набутий досвід і свої, без перебільшення, енциклопедичні знання народний цілитель передає дочці Оксані та внукові Станіславу. Немало є і чужих дітей, які з його допомогою прагнуть пізнати складне ремесло цілительства, використовуючи нетрадиційну методику.
Цього року Йосип Панцьо побував на зльоті фітотерапевтів Європи в угорському місті Ніредьгаза. Прикро було йому, що серед великої кількості учасників лише шестеро — віком до п’ятдесяти років, решта — зовсім старі. Занепадає цілительська справа… Цікаво було на фабриці з виготовлення фітотерапевтичних препаратів поспілкуватися з колегами, обмінятися досвідом. Для цього гостей супроводжували перекладачі. Але дід Йосип і без них розумів мовлене по-угорськи. Наші сусіди особливо стурбовані ожирінням і серцевими хворобами, тоді як у нас найбільші проблеми — з туберкульозом і отруєнням печінки різними хімікатами. А ще іноземних цілителів дуже зацікавили рецепти Йосипа Панця проти ревматизму, для лікування серцево-судинної та нервової систем.
Природний талант і глибокий розум тісно поєднані в цьому непересічному чоловікові, який приносить людям стільки добра. Тож нехай Всевишній і йому посилає міцне здоров’я, наснагу й багато-багато років життя!
