Сьогодні день пам’яті Трьох Святих: Василя Великого, Григорія Богослова та Івана Златоуста.
«Війна приходить, як ніч без зірок. Вона забирає світло з вулиць, з домівок, а найстрашніше – вона намагається викрасти світло з людських душ. Вона випробовує всіх: хтось втрачає віру, хтось віддається ненависті, хтось переконує себе, що милосердя – це слабкість, що справедливість можна знайти тільки в силі.
Але є ті, хто не дає темряві поглинути все. Вони не ховають вогню, не бояться світити навіть тоді, коли навколо – ніч. Три святителі – три світила, що продовжують горіти серед людських випробувань. Вони не просто вчителі Церкви, не просто великі розуми минулого. Вони – відповідь на головне питання нашого часу: чи можна залишитися світлом, коли світ навколо гине?
Василій Великий – той, хто навчив, що істина має силу лише тоді, коли за неї готові боротися. Він не просто говорив про правду – він жив нею. Його віра була як меч, що розсікав брехню, але не для того, щоб ранити, а щоб вилікувати. Він говорить: «Якщо ти не готовий стояти, істина покине тебе. Вона не терпить байдужих».
Григорій Богослов – той, хто знав, що істину не можна пізнати лише розумом. Вона відкривається у тиші, у молитві, у глибокому мовчанні душі. Він говорить: «Коли війна кричить, навчися чути тишу Бога. Бо Він приходить не у вогні, не у бурі, а в тихому віянні віри».
Іоан Золотоустий – той, хто знав силу слова. Його голос змушував здригатися царів і змінював серця тисяч людей. Він говорить: «Світ намагатиметься змусити тебе мовчати. Але мовчання перед неправдою – це теж неправда».
Ці три світила колись явилися людям, коли ті сперечалися, хто з них більший. Але вони відповіли: «Ми – одне у Бога». Їх не розділила слава, їх не зруйнувала людська гординя. Бо там, де є справжня істина, там єдність сильніша за будь-які поділи.
Сьогодні світ знову поділений. Війна створює не тільки лінії фронту, а й розломи в серцях. Ворог хоче, щоб ми забули, хто ми є, щоб ми втратили здатність любити, щоб наша ненависть знищила нас зсередини. Але святителі нагадують: навіть у беззоряну ніч світло існує. Потрібно тільки не дозволити йому згаснути в собі.
Чи можна любити, коли світ говорить: «Ненавидь»? Чи можна прощати, коли все навколо кричить: «Мстися»? Чи можна зберегти серце живим, коли здається, що вижити можна лише, ставши жорстким?
Три святителі відповідають не словами, а своїм життям. Вони пройшли крізь випробування, несправедливість, вигнання, переслідування. Вони стояли перед владою, що вимагала зрадити істину. Вони не здалися. І тому їхнє світло не згасло.
Темрява ніколи не перемагає сама по собі. Вона перемагає лише тоді, коли світло здається. Коли воно відмовляється світити.
Тож зараз, у цій беззоряній ночі, питання не в тому, чи прийде світло. Питання в тому, хто його понесе. Святителі вже відповіли на цей виклик. Тепер черга за нами». – Василь Рудніцький
