18 липня 1936 р. – народився Юрій ІЛЛЄНКО. Легендарний український, кінооператор, кінорежисер, сценарист, лауреат Державної премії імені Шевченка, Народний артист України, академік Академії мистецтв України, професор кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесний доктор Міжнародної кадрової академії.
Усім знайомі його фільми: «Прощайте, голуби», «Десь є син», «Тіні забутих предків», «Вечір на Івана Купала», «Молитва за гетьмана Мазепу».
Іллєнко — це історія українського кіно 60-х. Історія надій та ілюзій — 90-х. Історія катастрофи 2010-го. Історія системного знищення українського кінематографа — в підрежимній Україні та в Україні фіктивно незалежній.
Іллєнко заявив пресі: «Я йду з кіно, бо з цією бандитською владою не хочу мати справи».
Сьогодні – 80 років від народження Юрія Іллєнка.
Згадую його разючі слова:
– Чи є щось правдивіше за правду?
– Є!
– Неправда. Бо неправда пильнує, аби бути переконливою, в правді байдуже до того, яке вона справляє враження на користувача. Тому неправда здебільшого бездоганна.
Правда брудна, нечесана, немита у всі часи служила наймичкою брехні. Брехня бо править світом.
