Політичний і військовий діяч УСС і УНР. Журналіст, літературознавець, літературно-театральний критик, бібліограф, письменник, професор. Вимушено покинув рідне Поділля, Україну, щоб зберегти і донести свої думки до свого народу. За російсько-комуністичного панування, вдома на нього чекала страшна доля міліонів освічених українців – ув’язнення, знущання і смерть. Богацький залишив після себе цікаву літературну й наукову спадщину, яка поступово повертається на Батьківщину. Автор збірок новел «Камелії», «На шляху до освіти» (Берлін, 1941), повісті «Під баштою зі слонової кости» (Прага; Берлін, 1923), есе «Сучасний стан світового мистецтва» (Прага, 1924) тощо. Наукові дослідження в галузі шевченкознавства, бібліографічна монографія «“Кобзар” Т. Шевченка за сто років: 1840–1940» (Краків, 1942), підготував видання вибраних творів М. Драгоманова (1932) та «Малу літературну енциклопедію» (Сідней, 2002). Його доробок аналізують австралійські дослідники І. Рибчин, Р. Микитович, С. Радіон. Видруковано в Україні його оповідання «Чесний робітник».
