Геніальна, красива і дивовижно витончена українська поетеса, письменниця. Народилась у Харкові, в славетній українській родині Алчевських. Вже у 10-річному віці разом зі шкільними подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товариш». Навчалась у Парижі і Сорбонні. Викладала українську і французську у Харкові. Автор журналу «Українська хата» (Київ,1909 -14). Її друзями були: Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Михайло Павлик, Василь Стефаник, Олександр Олесь, Анрі Барбюс. Бувала у Тернополі, гостювала в сім’ї Солтисів. Залишила величезну рукописну спадщину – майже 4 тисячі творів, більшість яких ще чекають публікацій і визнання. Самотня, майже без засобів до існування, померла в окупованому російськими большевиками Харкові, маючи неповних 50 років (1931).
Люблю її сакральний, коротенький віршик-містерію:
“Душа — це конвалія ніжна,
Сокрита у темному лісі;
В ній мрія таїться кохана,
Для неї вона й росцвітає
Нікому не знана…
Душа — це безсилая квітка,
Що пахощі ллє, але гине,
Що з тихого смутку завьяне…
І в лісі ніхто в оту пору
На неї не гляне…”
Обговорення