Вийшла з друку книга-альбом «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА у світлинах».
Героїчний спротив московській агресії на Донбасі дещо пригасив інтерес до іншої героїчної сторінки нашої історії – боротьби ОУН-УПА проти того самого ворога – імперської Московії. І події 40-х – початку 50-х років минулого століття, і нинішні криваві події на Донбасі — усе це ланки одного ланцюга, яким Україна намагається огородити своє політичне й суспільне буття від найпідступнішого сусіда за всю її історію. Війна триває. Помінялося її обличчя, але обличчя ворога те саме.
Нещодавно з друку вийшла книга-альбом професора кафедри Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, заслуженого працівника освіти України Дмитра Скільського «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА у світлинах». Уже понад два роки автор на пенсії, однак, за його словами, склавши викладацькі обов’язки, взяв на себе не менш важливі – донести до широкого загалу невідомі сторінки боротьби ОУН-УПА на теренах нашого краю. У книзі-альбомі поміщено невідомі світлини українських повстанців, значна частина яких залишаються невпізнаними досі. Випустивши книжку, автор має надію, що хтось з невідомих героїв буде ідентифікований, бо не маємо права на забуття нікого з тих, хто зі зброєю в руках протистояв окупантові.
Дмитро Скільський, уродженець Березова Вижнього, про боротьбу повстанців знає не з книжок: у 16-літньому віці став членом підпільної Молодіжної організації українських націоналістів (МОУН). Під псевдо «Невідомий», будучи старшокласником середньої школи, збирав важливу інформацію про дії окупаційної влади в райцентрі Яблунів, яку переказував мамі, а вона – своєму рідному братові «Байді» (Михайло Симчич), особистому охоронцеві окружного провідника ОУН Коломийщини «Бориса» (Григорій Легкий).
Після закінчення Яблунівської середньої школи «Невідомий», працюючи вчителем Космач-Рушівської семирічки, восени 1951 року отримав від «Байди» на зберігання до кращих часів частину фотоархіву Коломийської і Буковинської округ ОУН-УПА (понад 50 світлин). Всі фотографії Дмитро Скільський беріг, як зіницю ока, аж до часів, коли їх оприлюднення стало не лише безпечним, а й важливим. Проведена велика робота з пошуку відомостей про повстанців, зображених на світлинах. Деякі фотографії вже друкувалися в різних виданнях, про декого з героїв ми вже добре проінформовані (як от про «Кривоноса» (Мирослав Симчич) з книжок
М. Андрусяка, М. Томащука, П. Легкого та ін. Залишається низка невпізнаних або таких, про кого відомості надто скупі. Багато світлин мають на звороті написи, котрі несуть бодай якусь інформацію. Все це подано в книзі-альбомі.
Сторінки книги-альбому виконані у червоно-чорних кольорах, тобто в кольорах прапора ОУН, який був для повстанців символом невмирущості Ідеї революційної боротьби, за яку вони, не вагаючись, віддавали своє життя. Внаслідок цього книга-альбом стала унікальним історично-літературним виданням, що усім своїм змістом спрямована на збереження, утвердження, примноження історичної пам’яті української нації.
— Пане Дмитре, що спонукало Вас до написання цієї книги-альбому?
— З настанням такої бажаної, довгоочікуваної Незалежності України настала можливість легалізувати заховану частину фотоархіву, що включала понад 50 світлин, переважно невеликої конфігурації – найбільші мали розмір 8 х 5 см, а найменші – 3,5 х 2,5 см. Роки і умови зберігання та переховування вплинули на їх якість, деякі з них вкрилися плямами, поблякли. В одному з фотоательє Тернополя зробили з них копії, суттєво збільшивши розміри.
Виникла проблема, в якій формі оприлюднити фотографії. Перегляд різноманітних видань сучасних авторів про героїчну боротьбу січових стрільців, вояків ОУН-УПА за Українську державу спонукало мене до думки про те, що найкращою формою популяризації світлин може бути книга-альбом. Але робота над нею йшла лише епізодично, оскільки більше часу приділяв праці на посаді професора кафедри загальної педагогіки і психології, а згодом її завідувачем Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Лише після виходу чотирьох навчальних книжок для студентів почав систематично працювати над книгою-альбомом «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА в світлинах».
— Якими джерелами користувалися, як обирали героїв?
— У процесі роботи над книгою-альбомом прагнув детально опрацьовувати майже всі джерела, що висвітлюють боротьбу ОУН-УПА за Українську державу: журнали «Визвольний шлях», «Гарт нації», «Грегіт» та ін., газети «Шлях перемоги», «Бандерівець», «Свобода» та ін., видання таких авторів, як М. Томащук,
М. Андрусяк, В. Гуменюк, П. Легкий та інших.
Про багатьох повстанців, які є на світлинах, я чимало знав ще з дитинства і ранньої юності, деяких своїх односельців бачив особисто, зокрема таких, як сотенний «Мороз» (Д. Негрич), сотенний «Кривоніс» (М. Симчич), чотовий «Зірка» (І.Урбанович), станичний «Ганджа» (П.Скільський), стрілець «Грім» (В.Скільський), районний провідник ОУН «Хміль» (В. Романчич) та ін. У дитинстві я також бачив сотенного «Білого» (Ю. Долішняк), уродженця м. Яблунів.
Багато цінної інформації почерпнув від ройового командира УПА, кущового провідника ОУН «Байди» (М. Симчич), мого вуйка , який після полону і 20-річної каторги в сибірських концтаборах повернувся і прожив ще понад 30 років у рідному селі Березові Вижньому. На групових світлинах книги-альбому є ще чимало повстанців, які досі невпізнані. Її видання, сподіваюсь, сприятиме тому, що вони будуть упізнані або хоч окремі з них ідентифіковані. Значна частина світлин, що ввійшли до книги-альбому, мало або зовсім невідомі, деякі з них мають написи на зворотах, зроблені «Байдою» (М. Симчич), що засвідчують їх автентичність.
— Як тривала робота над книгою-альбомом?
— Свій внесок у процес примноження історичної пам’яті нашої нації я розпочав зі збору фактичного матеріалу для написання біографічних нарисів про кожного з упізнаних повстанців, яких близько сімдесяти. У біографічних нарисах стисло чи більш широко висвітлено життєвий шлях та вклад кожного повстанця від рядового стрільця до окружного командира УПА, від станичного до крайового провідника ОУН у спільну справу – самовіддану боротьбу проти ненависного ворога.
Ознайомившись зі збірками поезій відомого поета Зиновія Сердюка, учасника боротьби ОУН-УПА, довголітнього політв’язня концтаборів заполярної Воркути, який цілком заслуговує на наймення «співця повстанської звитяги», я підібрав низку віршів, які присвячені конкретним подіям, окремим стрільцям, командирам УПА, провідникам ОУН, і, за його ласкавою згодою, включив їх до книги-альбому, внісши в них окремі корективи, що надало її змісту суттєвого емоційного забарвлення.
— І, на завершення, традиційне запитання: що у ваших планах?
— Маю бажання працювати в міру сил і можливостей, незважаючи на те, що вже більше двох років на пенсії. Насамперед планую видати другим доповненим виданням двотомний навчальний посібник для студентів з історії педагогіки, писати наукові статті для педагогічних журналів, яких у мене вже близько двохсот. Маю на думці також перевидати книгу-альбом «Звитяжці незборимої нації…», бо дане видання, як уже мовилося, вийшло з багатьма недоліками. Тому друге видання хочу зробити якнайкраще, адже повстанці, що на світлинах, заслуговують на те.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
