Враження багатьох тернополян від новорічної ночі біля ялинки на Театральному майдані можна підсумувати одним словом: свинство. Наша славна молодь, як звично, «відірвалася» сповна: побиті пляшки, купи сміття, зіпсований настрій людей, які перебували поруч. І поки у соціальних мережах з’ясовують, чиє виховання (точніше, його відсутність) більше винне у цьому – сільське чи міське, – спробую виступити в ролі щирого патріота і довести, що подібна свинська поведінка не є привілеєм українців і тернополян зокрема.
Свого часу в Нью-Йорку, в самісінькому центрі Манхеттена, та ще й на Вербну неділю, та ще й неподалік від собору святого Петра довелося побачити величезні купи сміття, яке ніхто не квапився прибирати. Але Нью-Йорк, як, зрештою, і вся Америка – це гігантський котел, у якому варяться усі можливі раси і нації, з усіма їхніми чеснотами і неподобствами, приємними і дуже неприємними звичками. У нас же нібито етнічно однорідна нація, та ще й із специфічним західноукраїнським гонором і претензіями на якусь винятковість; у нас усілякі «союзянки» вчать варити борщ, пекти тістечка і в’язати шкарпетки, а на додачу – й усілякої духовності; а браві козарлюги в шароварах хвацько вимахують бутафорськими шаблюками й виспівують «Гей ви, хлопці січовії, раз, два, три…». Все це чудово і зворушливо, але… звідки ж тоді беруться цілі стада «биків» з неандертальським рівнем культури? Коли бачиш понищені зупинки, ідіотські написи, поламані лавки і масу інших подібних речей, найперше виникає думка: у тих, хто це зробив, просто немає клепки в голові. Або ж, як мовиться, самі вони були зроблені на не зовсім тверезу голову. Справді, досить глянути в очі комусь із цієї публіки й послухати окремі репліки, як виникає стійке переконання в їхній неадекватності. Але це було б занадто простим і не зовсім правильним поясненням. Багато хто з них робить антисоціальні речі обдумано і зі злим умислом, з типово молодіжною жорстокістю і цинізмом. Зрештою, чому це раптом і з якого дива у хворого, необлаштованого і дезорганізованого суспільства повинне бути нормальне молоде покоління? Хіба його формуванням і вихованням хтось системно займається на рівні держави? Хіба воно бачить приклад моральності з боку старших? (Калиново-шароварні проповіді, здатні викликати лише нудоту, до уваги не беру). І хіба щоденна наша правоохоронна практика не привчає молодих бовдурів до думки, що вчинені правопорушення чи навіть злочин легко зійдуть з рук, або ж впливовий люблячий татечко все запросто «порішає»? Отож, відповідь на запитання, звідки беруться «бики», цілком очевидна: недоліки виховання, відсутність позитивного ідеалу і впевненість у безкарності. І якщо в нас так повно переконаних прихильників козацьких традицій, якщо є кому проводити різні мілітарні вишколи та ігрища, дефілювати в одностроях і навіть гарцювати на конях, то чому б не спробувати, хоча б в порядку експерименту самоврядування, впровадити на місцевому рівні покарання буками за хуліганські витівки? Добряче «відмасажувати» сідницю якомусь любителеві помахати кулаками, лихословити у громадських місцях чи нищити ті ж зупинки. Привселюдно, на тому ж Театральному майдані. Переконаний, більшість законослухняних громадян поставилася б до цього з розумінням. Та й багато хто з потенційних «відморозків», напевно, замислився б. Але ж – демократія, правова держава, права людини, чорт забирай… Омбудсмен Лутковська кинеться висловлювати протести; Європа кривитиметься й киватиме пальцем, що це, мовляв, у вас за демократія така?
Демократія, де мерзотники безкарно чинять зло; нормальні люди лише полегшено зітхають, коли воно їх омине, а держава найбільше боїться, що її «не так зрозуміють» і, чого доброго, закриють дорогу в європейський дім. Ми саме такої демократії прагнемо?
Ігор Дуда (“За Збручем”)
