На адресу нашої редакції надійшов лист. Пропонуючи його вашій увазі без змін, готові запропонувати можливість виступити й другій стороні. Наше видання – незалежне та незаангажоване. Ми поважаємо всі точки зору. За зміст викладених матеріалів несе винятково автор.
Нещодавно, на нараді в Бучацькій районній держадміністрації було запропоновано
відкрити хоспіс в Золотопотіцькій районній лікарні як один із модулів програми
оздоровлення населення. Це “нововведення” вперто проштовхується
керівництвом Золотопотіцької лікарні всупереч інтересам громади та не дивлячись
на категоричні заперечення жителів регіону.
Більше того, на на численні звернення членів громади і Громадської ради до керівників усіх рангів – від Президента Украіни і Прем"єр Міністра і до депутатів Верховної та місцевих рад, керівників обласної та районної адміністрацій – відповідь приходила одна: “Не хочете хоспісу – не буде його. Потребує лікарня фінансування на утримання
інфекційного відділення – допоможемо чим зможемо”.
В одному із інтервю, головний лікар Золотопотіцької лікарні Понтус В.А. заявив, що для того, щоб утримати заклад, йому потрібно 13 мільйонів гривнів. Районна та обласна ради виявили готовність виділити 11 мільйонів одразу. Крім того, вони ж пообіцяли підтримку в подальшому фінансуванні. Здавалобся, питання стосовно фінансування можна було вважати закритим. Залишалося найменше: отримати рішення від голови Золотопотіцької ОТГ про взяття лікарні на баланс громади. І тут члени громади наткнулися на шалений опір. Як виявилось, голова Золотопотіцької ОТГ Кушик Ростислав вважає, що фінансування лікарні (-2 мільйони) буде недостатнім, і він відмовляється взяти на себе відповідальність за можливе недофінансування лікарні.
З іншого боку, казки керівництва лікарні про чудові переспективи із новим хоспісом вперто втиралися в мізки як медперсоналу так і членів громади впродовж тривалого часу, але оптимізму аж ніяк не додавали. Нестабільність ситуації, яка зазнавала і зазнає активного "підігріву" із сторони керівників лікарні, стала причиною наростаючої тривоги та недовіри як у пацієнтів, так і в медперсоналу
закладу. Тому якість взаємовідносин та обслуговування погіршилась. Глуха стіна виросла також між громадою та "начальством". Домовитись про розумне вирішення питання стало неможливим.
Громадська рада, яку мешканці Золотопотіцької громади створили, як представника своїх інтересів, почала діалог. Виникло запитання: якщо кервництво лікарні не може добре полічити кошти на утримання лікарні – то давайте будемо лічити разом. Громадська рада запропонувала бухгалтерські послуги, а за тим, попросила надати фінансові звіти за останні роки. Питання перед радою було просте: чи можливо, що була допущена помилка в розподілі коштів? З огляду на минуле фінвідділу, таке було цілком можливим. Інакше, чим пояснити постійну нестачу фондів?
Громадська рада не бажала вдаватись до застосування Закону України Про доступ до публічної інформації від 01.05.2015, який гарантував право на отримання необхідних даних. Але отримати звіти про діяльність фінвідділу не вдалося. Як висловився один поважний лікар: "Хто ти такий, щоб я тобі тут звітував?" Громадській раді не залишалось нічого іншого, як звернутися до прокуратури та органів правопорядку з вимогою розслідування фінансової діяльності головного лікаря Понтуса В.А. та фінвідділу лікарні. Результатів слідства поки що немає, але насильницький процес організації хоспісу вперто проштовхується дальше, до верху.
Будь-які спроби Громадської ради дійти порозуміння із головою ОТГ паномКушиком також поки що увінчалися поразкою. Йому все більше подобається закривати двері перед самим носом відвідувача, ніж відповідати на його запитання. Громадська рада розводить руками: якщо шановному "начальству " нас так важко зрозуміти, то може запросити пресу та органи правопорядку за перекладачів?
Численні наради та сесії також не дають результату, скоріше навпаки. Шановні депутати в більшості випадків не знали що з ними коїться підчас сесій, і рішення виносили не з урахуванням інтересів общини, а скоріше відносно того, хто з якої ноги рано встав i в якому вусі у нього дзвеніло.
Мешканці громади глибоко стурбовані таким станом речей. Найнагальнішою потребою зараз є термінове відновлення роботи інфекційного відділення. Інфекційні хвороби, в числі яких є кір, поширюються регіоном, а допомоги хворі отримати не можуть. Знесиленим, часто з температурою, їм відмовляють і відсилають від однієї лікарні до іншої: вони змушені долати десятки кілометрів, щоб бути знову кудись відісланому. У той час, коли приміщення спеціалізованого інфекційного відділення, яке могло б надати дах над головою хворого, якісне лікування, комфорт та догляд стоїть пусткою, чекає так званого "ремонту", який, скоріше всього, буде спочатку зруйновано, а потім "адаптовано" під чийсь свинарник.
Рішення закрити відділення було винесене не тому, що це було крайньою необхідністю – скоріше ні. І факти, вказані вище говорять самі за себе. Тут справа в зовсім іншому – тут явний приватний інтерес конкретних осіб, ниций, жадібний, звірячий… Хочеться запитати одне: і так, панове від медицини, що ви приготували для нас цього разу – "хоспіс" кажете? Чи може це буде Майданек – Освенцім – Треблінка оновленого типу, з Інтернетом? Принаймі так усе це виглядає зараз, а кредиту довіри до вас у людей уже давно немає…
Факти нехтування інтересами громади особами, які посідають досить поважні посади і несуть офіційну відповідальність за свої дії (закриття інфекційного відділу – на їх совісті) є незаперечними. Неспроможність представників правоохоронних органів забезпечити законність та порядок на довіреній їм ділянці не просто дивує – шокує. Закриття інфекційного відділу було здійснено із грубими порушеннями закону та процедури узгодження рішення. Численні повідомлення мешканців громади про те, що під носом у поліції та прокуратури розгортається корупційна схема, націлена на привласнення держмайна та відмивання коштів була більш ніж очевидною, та активної протидії злочинності і досі не помічається. Хочеться запитати представників влади: коли поліція та прокуратура нарешті почнуть діяти?
Коли справедливість візьме верх? Чи може почекаємо до перевиборів? Запитання до головного прокурора району: скільки коштує таке ось “правосуддя” та кого іще “купили” місцеві бонзи?
Надiя Лесик
