У мережі опублікували документальне інтерв’ю зі спогадами про українського поета-дисидента Василя Стуса. 93-річний Дмитро Омелянчук, який очолює Музей Стуса у його рідному селі Рахнівка на Вінниччині, розповів про унікальність музею, цінні експонати, а також поділився спогадами про Василя Стуса.
Дмитро Омелянчук особисто був знайомий з поетом у дитинстві: жили по сусідству. А вже у свідомому віці поставив собі за мету прославляти обдарованого й незламного земляка.
«Музей для мене з роками став не просто його обовʼязком, а покликанням. А Василь Стус – символом непохитності та незламності. Найбільше мені запам’ятався момент, коли Василь в 47-му, важкому, голодному році збирав колоски. Приїхав сюди на канікули, їсти було нема чого, і ми ходили збирати колоски. Але його наздогнав сільський охоронник, посік батогом по спині, колоски розсипав, і Василь пішов додому. А на другий день це поле переорали. Така була ситуація, таке було ставлення до людей й до життя», – згадує Дмитро Омелянчук, директор музею Василя Стуса в Рахнівці.
У 1990-му Дмитро Омелянчук взявся за створення музею Стуса, щоб в майбутньому зробити його центром виховання та розвитку молоді зі всієї України. З роками вдалося зібрати понад 600 унікальних експонатів: тут і стусівська колиска, вишиванка, гітара, патефон та інші предмети побуту й одягу.
«Після проголошення Незалежності України про Василя Стуса почали говорити вголос як про геніального поета та дисидента та борця з тоталітарним режимом. Бо до цього казали, що це рецидивіст, який зрадив українському народу, радянській владі та відбуває своє покарання. І в 90-му році до нас у Рахнівку завітав начальник УВД області – генерал-лейтенант Тяжлов Віктор Семенович й сказав: «Міліція посадила Стуса, а ми його хочемо реабілітувати. Ти не проти, щоб ми у вас у школі відкрили кімнату музей?» А я був «за»! Так і відкрили музей та почали збирати експонати», – каже Дмитро Омелянчук.
Зйомки інтерв’ю відбулися за підтримки Благодійного фонду «МХП – Громаді» в межах проєкту «Збереження культурної спадщини українців». Завдяки фінансовій підтримці Фонду в розмірі 100 тисяч гривень вдалося модернізувати та оновити музей Стуса вітринами, стелажами та технічним обладнанням.
Благодійний фонд «МХП – Громаді» окрім Музею Стуса в Рахнівці, підтримав ще п’ять музеїв: музей-садибу В’ячеслава Чорновола на Черкащині, музей композитора Миколи Леонтовича на Вінниччині, музей Василя Симоненка в Черкасах, музей Трипільської культури на Черкащині, Національний музей народної архітектури та побуту України в Києві. Й надалі буде відновлювати й підтримувати українські музеї, аби зберегти унікальні артефакти та розвивати музейний туризм серед українців.
“Ми живемо в період, коли українці по-новому відкривають власну історію, шукають відповіді на важливі питання в традиціях та обрядах, намагаються осягнути себе через пізнання власного коріння. У цьому процесі надзвичайно важливу роль виконують музеї. Бо музеї збирають унікальну інформацію, фіксують важливі дати, шукають першопричини. Причому цей вклад роблять не лише великі національні музеї, але також маленькі локальні, де почасти можна знайти якісь унікальні артефакти”, – розповідає Тетяна Волочай, директорка благодійного фонду “МХП – Громаді”.
Документальне інтерв’ю про Василя Стуса вже доступне на YouTube-каналі Благодійного фонду “МХП – Громаді”.
