Андрій Миколайович Лукащук — уродженець села Борсуки, що на Лановеччині. Мобілізований з Івано-Франківська. Служив у військовій частині А4084 командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Пише LANNEWS.
21 вересня 2022 року під час ворожого обстрілу касетними боєприпасами по позиціям 1 стрілецької роти в районі населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області отримав смертельне поранення. У стані біологічної смерті був евакуйований в обласне бюро судово-медичної експертизи м.Миколаїв. За декілька хвилин медики констатували смерть військовослужбовця.
Про Андрія Лукащука односельці говорять лише добрі слова. Вчителі місцевої школи пам’ятають його відповідальним, допитливим, розумним учнем. Його класною керівничкою була мама загиблого на війні Олега Андрощука. Друзі і знайомі з села, однокласники знають Андрія як хорошу людину. Навіть у ті короткі зустрічі, коли чоловік навідувався в Борсуки, намагався побачитися з усіма, поспілкуватися. Він був товариським і щирим.
Вищу освіту Андрій здобув у Тернопільському виші, деякий час працював в обласному центрі. Разом з молодшим братом Тарасом часто навідувалися до батьків у Борсуки, щоб допомогти по господарству чи на свята. Хлопці працьовиті, сім’я дружня. Тарас з сім’єю жив в Івано-Франківську. Андрій також. Звідти й був мобілізований в Збройні Сили України.
Невимовне горе для немічних батьків. Вони вже пенсійного віку. А Андрієві 3 грудня цього року мало б виповнитися лише 43 роки. Він не створив власної сім’ї, але гідно жив і геройськи загинув, захищаючи свою країну від московських зайд.
Тіло Героя привезли у рідне село 27 вересня. Громада слізно та на колінах зустріла односельця. Останню ніч Андрій ночуватиме в батьківському домі. Завтра захисника проведуть в інший світ, де немає ні смутку, ні печалі, ні війни. Похорон розпочнеться о 10 годині в селі Борсуки на родинному обійсті Лукащуків.
Боже, скільки ще ті жалобні сирени витимуть, скільки ще звучатиме невмируще “Пливе кача…” Скільки ще синів і дочок зажене в могилу та клята росія… Молимось за всіх захисників і захисниць. Віримо Господу і нашим найкращим ЗСУ.
Щиро співчуваємо рідним загиблого Героя. Нехай Господь підтримує батьків і дає силу жити далі. Вічна пам’ять Андрієві. Дякуємо за мужність і захист України.
Наталя ГАМЕРА