Ольгу із Тернопільщини покусала кішка, яка була заражена сказом.
Потерпіла відразу ж побачила кицьку, яка лежала в траві і поводила себе дуже дивно. Ходила немов п’яна,задні ноги волочила за собою і лякала затуманеним поглядом. Дівчина підійшла до неї і почала ласкаво розмовляти,гладити. Кішка відразу ж немов оскаженіла, вчепилась в руку дівчини і не відпускала. Оля ударивши кішку по голові, почала втікати.
Перелякана Ольга прибігла додому і швидко почала дезінфікувати рани та перемотала все бинтом. Кішка чи не відразу ж померла після укусів, які нанесла молодій дівчині.
Через деякий час Оля побачила, що рука розпухла. Оскільки була неділя,ніхто нікуди не їхав, а наступного дня вони приїхали в Підгаєцьку районну поліклініку. Там вони потрапили на прийом до лікаря Джиджори Ігоря Мироновича, який в прямому та переносному значенні цього слова врятував дівчину від самого найгіршого, що могло статися від укусу скаженої тварини – від смерті.
За порадою лікаря кішку відкопали та відправили на експертизу. За словами експертів, тварина була заражена сказом, її найімовірніше укусила лисиця. Варто зазначити,що Оля проживає в селі Ригайлиха,що на Підгаєччині і там лиси ходять по вулиці, як у себе в дома. Сприяє цьому місцевість в якій розташоване село..
Ігор Миронович в цей час рятував життя Олі.
Коли закінчилась вакцина в Підгайцях, він почав дзвонити повсюду, але ніхто її немав. Якимось чином знайшли її у Польщі. Та через деякий час лікар віднайшов вакцину на Львівщині. Кожна ампула цієї вакцини коштувала 60 євро та завдяки Ігорю Мироновичу, вакцину хворій дівчині передали безкоштовно. Лікар замовив ще деякі препарати з Одеси і власним автомобілем поїхав в Тернопіль. щоб забрати уже доставлені ліки туди.
Зараз Олі уже краще. Вона проходить курс лікування і прийматиме уколи до 90 діб, але це нічого, порівняно з тим, що було і що могло б статися із юною дівчиною, якби її не надали вчасно відповідної медичної допомоги.
Завдяки такому лікареві, як Джиджора Ігор Миронович, 19 – річна Ольга знову радіє життю та насолоджується кожним своїм подихом. Побільше б нам таких відчайдушних лікарів – про це пише Терен.
Обговорення