Понад 20 тисяч квітів кали на власній присадибній ділянці виростив житель села Підгайчики на Тернопільщині. Цими екзотичними рослинами чоловік займається 15 років.
Бордові, рожеві, жовті, помаранчеві, білі, чорні кали зростають на присадибній ділянці Василя Романчака з Підгайчиків. Засадив квітами 8 сотих городу. Сьогодні тут квітують майже 20 тисяч кал восьми різновидів.
Є квіти “Пікассо” і чорні це “Одеса”. Є кали, я по суті і не знаю, як вони називаються, то я для себе їх назвав “Хамелеони”, бо вони міняють колір. Вони спочатку випускаються такі ясненькі, як білі, а потім вони стають жовті, далі якісь смугасті, червоні”, – говорить квітникар.
Чоловіка каже, що квіти потребують щоденного догляду.
“Основне довести, наприклад, посапати їх, щоб чисто було, щоб не було трави, а потім можна землю зворушувати, щоб рослина дихала”.
Щоб квіти мали достатньо вологи, організував систему поливу. Від цього залежить висота рослини і насиченість забарвлення квітки.
Василь Романчак розповів, що батьківщиною кали вважають Індію. До Європи ці квіти у XVI столітті завезли мандрівники з Португалії. Свої перші саджанці чоловік придбав на ринку в Теребовлі.
“Чоловік продавав вазони кали. Я просто не міг відійти. Вони якось привабили мене своєю неповторністю, своєю красою. Спочатку дві цибулини купив. Потім вернувся, ще одну придбав. Я багато не купував, то я потім то все розмножив. Ці кали ніякий шкідник не бере”.
На городі кали цвітуть упродовж двох місяців, довго стоять у воді, тому нерідко Василь дарує букети друзям, знайомим, сусідам. Чоловік каже, з ними пов’язано чимало повір’їв.
“Казали, що мов жовтий колір – розлука, білі одні поєднують зі смертю, одні з весіллям, то є забобони”.
“Ось ти просто прийдеш сюди, відпочиваєш душею і тілом. Любуєшся, просто забуваєш, що робиться на цей час в нашій країні”.
