Андрій Капуста із Микулинців колекціонує старовинну цеглу. За два роки чоловік зібрав понад 200 екземплярів з різних областей України: Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Хмельницької, Рівненької, Вінницької, Волинської, Київської та Дніпропетровської.
За словами чоловіка, колекцію він щоразу поповнює новими цеглинами. А в майбутньому планує створити музей.
За фахом чоловік – історик.
“Все почалося, коли я знайшов уламок цеглини, на якій було латинкою написано “Микулинці”, тобто польський напис. Це екземпляр із цегельні такого собі пана Захера. Вона збережена майже в ідеальному стані. Фактично, з неї почалась моя колекція”.
Стелажі з цеглою чоловік розмістив у своєму новому будинку.
“Це, можна сказати, будівельні відходи, які я трошки реставрував, відмив, відчистив, поповнив свою колекцію”.
Чоловік вивчає особливості кожного екземпляра зі своєї колекції, порівнює їх між собою. Каже, колись клеймо та цифри на цеглі були ознакою якості.
“Якщо, наприклад, було руйнування будівлі чи якісь тріщини, то дуже просто встановлювали походження цегли за її клеймом, було зрозуміло, хто її виготовив”.
Із написом “Тарнополь” у колекціонера є декілька видів цеглин. Каже, за ними можна відстежити історію міста, адже цегельня діяла навіть під час війни.
“В одному з рядів екземплярів представлено першу парову цегольню, на цих цеглах є абревіатура з написом “Тернопіль”. Їх виробляли на початку 20 століття до 1939 року. З приходом радянської влади виробництво не припинилося, але змінилася сигнатура”.
Якщо на тернопільській цеглі є клеймо назви місцевості, в якій вона виготовлена, то цегла з Львівщини підписана прізвищами власників цеголень, – розповідає Андрій Капуста. Є цегла, виробника якої важко визначити.
“Двораменний хрест на цеглі – насправді є гербом, який називається Прус. Це, скоріш за все, виробництво 18-19 століття”.
Колекціонер розповідає, що є ще один дуже цікавий екземпляр.
“Виробник невідомий, на цеглі є напис “Коru”. Це цегла-загадка. Ніхто не знає звідки вона. Але локалізується в Микулинцях”.
Також чоловік має зразок цегли з 16 століття. Це – пальцівка, виготовлена з Микулинецької блакитної глини.
“Виготовлялася вона тільки до 17 століття. Після 17 століття там йшли вже інші формування. Чому називається пальцівка? Тому, що майстер набивав форму дерев’яну глиною, а потім надлишок знімав пальцями. Індивідуальний має малюнок, відбиток пальців тому, що однакових двох пальцівок не буває”.
Андрій Капуста поповнює назбиране, обмінюючись з іншими колекціонерами.
Для колекціонера – то є нематеріальна цінність, то є спадщина, яка залишилася і дійшла до наших часів.
Колір цегли залежить від матеріалів, з яких вона була виготовлена, – каже Андрій Капуста. Він показує, як на деяких екземплярах залишили відбитки лап собаки чи інші тварини.
