Доброволець у складі ДУК ПС, військовий журналіст Михайло Ухман з Підгаєччини започаткував та разом з однодумцями реалізовує дуже важливий проєкт під назвою «Здобули вічне життя в бою».
Проєкт, який розповідає про воїнів, що втратили життя у пекельному вирі російсько-української війни. У рамках проєкту знімаються документальні фільми на основі реальної правдивої інформації. На Тернопільщині з побратимом Сергієм Коновалом (Нордом) працюють над відео про кіборгів з нашої області, що загинули, захищаючи Донецький аеропорт. Про це повідомляє газета “Сільський господар плюс”.
Михайло розповідав: «Хочемо увіковічнити пам’ять загиблих Героїв, розповісти їхні історії життя та смерті, донести та нагадати людям, що ми у вічному боргу перед ними… про це має знати вся Україна…і пам’ятати…То ж у перервах, коли не воюємо, їздимо по всій Україні, збираємо необхідну інформацію, спілкуємося з родичами, побратимами, очевидцями та друзями. Знімаємо все, монтуємо, додаємо наявні відео з боїв, фото з родинних архівів – так створюємо фільм».
Ідея зняти документальну стрічку про бійців визрівала у Михайла давно. За роки війни він був пліч-о-пліч з різними мужніми та сильними духом людьми, ознайомився з їхніми життєвими історіями, вартими, щоб їх доносити світу, щоб розкрити сутність боротьби Людей Гідності за Україну. Він планував розказати про них ще за їх життя, деякі зйомки було розпочато, записано інтерв’ю, але війна перекреслювала плани, ламала долі, забирала життя.
І коли вкінці 2017 року на позиції (на якій разом не раз стояли) у Пісках Донецької області загинув від кулі снайпера побратим Віктор Мітюхін, про якого так хотів і не встиг розказати, Михайло дав собі та дружині слово довести справу до кінця. І зробив це. Так почався проєкт.
Після загибелі у 2018 році ще одного побратима Максима Черкуна, який за декілька днів до смерті на своїх плечах витягнув з поля бою та врятував іншого бійця, журналіст після похорону дав обіцянку матері увіковічнити пам’ять про її сина у фільмі. Деякі зйомки для цього вдалося йому провести на полі бою максимально наближено до російських позицій, щоб все було реально правдиво.
Наступним став фільм «Позивний «24» про тернопільського студента родом з Івано-Франківщини Стефурака Степана, одного з наймолодших бійців, який загинув в 2014 році в селищі Піски. Цю стрічку вже репрезентували в Тернопільському національному технічному університеті, де навчався юнак.
Вагомим поштовхом до того, що проєкт має жити, стала загибель розвідника Олександра Колодяжного, що підірвався на міні під час виконання спецоперації по затриманні бойовика Цемаха, підозрюваного у збитті малазійського боїнга. Журналіст із сумом розказує:
– Так сталося, що довелося бачити та виносити його, пораненого. Це сильно зачепило в серце. Як з’ясувалося потім в розмові з його сином, мамою, побратимами, Олександр був із тих розвідників, що встановлював прапор над ДАПом, він був у числі тих, хто брав Авдіївську промзону. Про найкращого, без перебільшення, розвідника України треба розказати. Я пообіцяв синові.
– Тепер основною є робота над фільмом про загиблих кіборгів Тернопільщини, – продовжує Михайло. – Чотири Герої (Володимир Трух з с. Жабинці Гусятинського, Іван Вітишин з с. Велика Лука Тернопільського, В’ячеслав Мельник з с. Білокриниця Кременецького, Ігор Римар із с.Трибухівці Бучацького району) – чотири трагічні щемні історії. Коли слухаєш батьків загиблих, то їхнє слово пронизує таким болем… Ці хлопці мають жити далі…Ми покажемо повноцінний документальний фільм про них, і загалом максимально реалістично про бої в аеропорту Донецька.
Проєкт, такий потрібний та важливий, триває. В його рамках будуть зняті відео про кожного загиблого воїна ДУК ПС, про бійців ЗСУ, про людей гідності. Паралельно створюється Книга Загиблих, куди увійдуть історії всіх Героїв, які здобули вічне життя в бою. Багато інформації на цю тему та взагалі на тему війни є на сторінці журналіста у мережі «Фейсбук»
Зусиль, ентузіазму точно вистачить хлопцям, але є проблема у фінансовій площині. «Нам потрібна фінансова підтримка: кошти на пальне та квитки для поїздок. Ми відвідуємо родини загиблих, місця поховання , тому постійно в переїздах. А паралельно з цим ми і надалі йдемо шляхом воїна. Тому звертаюсь до усіх небайдужих, щоб не залишалися осторонь цього проєкту. Якщо маєте можливість, то будемо раді допомозі (5168 7554 4029 9085 – картковий рахунок для підтримки проєкту). Наша гідність у тому, як ми шануємо тих, хто здобув вічне життя в бою. Для мене пам’ять про українських воїнів, які загинули в битві за волю України – понад усе. Слава Україні!» – підкреслив журналіст.
Героям слава! Завдяки цьому проєкту вони житимуть, про їх подвиг не буде забуто. Спасибі Михайлу та однодумцям, що йому допомагають та підтримують, за їхню копітку жертовну працю.
Не залишаймося осторонь. Війна триває…
Ірина СКАСКІВ
Обговорення