“Перед виїздом на фронт ми з друзями обійнялись та пообіцяли повернутись у такому ж складі”, – каже Владислав, боєць 83 батальйону бригади на псевдо Сивий.
Історію воїна розповіли у 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.
Боротьба Владислава за волю України почалась ще з Революції Гідності на Майдані у Києві. Відчуття справедливості та патріотизму народилось ще тоді…
Коли почалось повномасштабне російське вторгнення чоловік з друзями записались в ТРО, спочатку думали, що будуть місто захищати, адже знають кожен його куточок, хоча були готові воювати будь-де в Україні.
Так і склалося, з квітня вони уже виконували бойові завдання на Харківщині в районі Барвінкового.
“Під нескінченними обстрілами та постійною небезпекою для життя ми щоразу ставали дружнім та дуже організованим взводом. Довіку буду вдячний Богу, що війна мені дала таких братів. Пишаюсь кожним з них”, – розповідає солдат.
З жовтня 2022 до квітня 2023 воїни захищали Куп’янський напрямок.
“Там була війна у всій своїй «красі». Було важко, здавалось, людина такого витримати не в змозі … Але ми витримали і вистояли. Зберегли позиції», – згадує доброволець.
Відчувалась величезна підтримка з тилу: друзі, родичі, волонтери. Це надихало і додавало ще більшої сили.
Війна навчила Владислава цінувати кожну секунду життя, берегти кожну мить, говорити «люблю», часто обіймати рідних…
“Морально мене рятували фото та відео моєї маленької внучки. Переглядав їх сотні разів… Це мене змушувало не здаватись, навіть, тоді, коли вже сил не було взагалі… Найскладнішими моментами у пеклі війни були моменти порятунку та евакуації поранених побратимів…
Ворог сильний. Він готувався до нападу десятиліттями, має багато високоточної зброї, літаки… Але в нас є те чого немає у нього, сильний духом народ, підтримка Європи та США, воля до перемоги. Ми здолаємо їх, однозначно. Тільки хочеться, щоб ціною майбутньої перемоги не були життя тих, хто міг би стати корисним в розвитку України”, – переконаний Владислав.
Спілкувалася Любов АТЛАСЮК.
