Приємна звістка надійшла до Збаража із Миколаєва, де служить наш земляк льотчик штурмової авіації 36-річний Олександр Юрійович Дяків.
Нещодавно відважного воїна згідно з Указом Президента було нагороджено Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Орден Богдана Хмельницького − державна нагорода України, якою відзначають громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцнення обороноздатності і безпеки України, за бездоганне виконання військових і службових обов’язків, проявлену при цьому доблесть і честь. Водночас Олександр достроково отримав наступне військове звання − полковник.
− Я пишаюсь синовими заслугами, − каже мама Олександра Ірина Григорівна, − я завжди мріяла, щоби обидва мої сини були військовими − це така красива чоловіча професія. І Сашкові передалась моя любов до неї. Зараз він каже, що навіть не уявляє свого життя без польотів. Звичайно, тривожно за нього у цей нелегкий час, але він дуже мужній по-чоловічому стриманий, оптимістично налаштований і мені вселяє віру, що все буде добре. Сашко завжди таким був, нічого не боявся, добре навчався, закінчив ЗОШ №1 із золотою медаллю, потім з червоними дипломами− Харківський інститут військової авіації, заочно − Миколаївський Європейський університет за спеціальністю фінанси і кредит. Зараз життя знову змушує його навчатися. Вступив у Київську військову академію, оскільки призначений командиром військової частини. Він і льотчик, і інструктор, снайпер першого класу, визнаний кращим льотчиком України, готує молоду зміну. Залишилось ще стати генералом, чого я йому бажаю. Хоча Сашко, бачу, за званнями не гониться, ніколи не хвалиться своїми успіхами й досягненнями. Я й про перший в його житті орден взнала від невістки. А про теперішню роботу знаю лише, що здійснив 40 вильотів в зону АТО. Сашкові достатньо того, що він любить свою роботу, чесно і гідно виконує покладений на нього обов’язок захищати Україну, родину. У нього є чудова дружина Таня, двоє донечок − 12-ти і 4-ох років, які хвилюються за нього і, думаю, горді з того, що в них такий чоловік і батько.
Від збаражан додамо, що вони усі також поділяють цю гордість. Спасибі тобі, Сашко, за мужність, вірність професії, Батьківщині, родині.
Ірина СИСКО
Народне слово
