Трагедія у селі Княжичі, що неподалік Києва, досі викликає більше запитань, ніж має відповідей.
Неможливо збагнути, чому в ніч з 3 на 4 грудня під час спецоперації із затримання злочинної банди були неузгоджені дії між працівниками підрозділів правоохоронних органів, унаслідок чого загинули п’ятеро правоохоронців: двоє поліцейських, двоє співробітників ДСО та боєць КОРДу. Серед загиблих, як повідомляли «НОВА…» та інші ЗМІ, — і наш земляк із села Іква Кременецького району, начальник відділу управління КОРД Головного управління Національної поліції в м. Києві, майор поліції Віталій Валецький. Днями з’явилася інформація, що нібито саме Віталій може бути причетний до вбивств. «НОВІЙ…» вдалося поспілкуватися з дружиною загиблого Наталею Валецькою. Поховавши чоловіка, вона взялася шукати правду про криваву спецоперацію, щоб передусім захистити честь Віталія.
— Наталко, що вам відомо про фатальні події у Княжичах?
— КОРД виїхав на спецоперацію, в якій була задіяна розвідка. На місці операцію координували, як я розумію, оперативні працівники карного розшуку. Вони знаходились в одному з будинків у селі Княжичі. Працівники розвідки упродовж дня і вночі повідомляли про невідомих осіб, які неодноразово підходили з різних сторін до будинку, на який безпосередньо мав бути напад. І вже о 4-й годині ночі КОРДу була дана команда затримати злочинців, які пограбували сусідній будинок і взяли в полон їхніх працівників розвідки. Коли автомобіль з КОРДом приїхав на місце, Віталій вийшов першим, за ним — інший співробітник, та раптом з автомобіля, як потім з’ясувалося, ДСО, почали стріляти у Віталія…
— Віталій казав вам, що іде на спецоперацію?
— Тієї ночі він не мав чергувати, але його викликали на підмогу для проведення спецоперації — таке часто траплялося по роботі. Віталій не казав, куди саме їдуть, я не розпитувала. Ще ввечері 3 грудня ми кілька разів говорили по телефону про особисті справи. Чоловік розпитував про дітей, того дня я ходила з синами в кінотеатр. Мали іти з татом, але ж служба…
— Хто вам повідомив про трагедію?
— Вранці, мабуть, уже повідомляли в новинах про стрілянину, та я не вмикала телевізора і не знала. А близько 12-тої години до мене прийшли співробітники Віталія разом із медиками і повідомили про смерть мого чоловіка…
— Хтось із керівництва правоохоронних органів спілкувався з вами після трагедії?
— Коли ми були в морзі, приїжджали керівники КОРДУ, висловлювали співчуття. Справу розслідувала Київська прокуратура, потім передали в Генеральну прокуратуру. Щоб дізнатися про результати слідства, днями я ходила з адвокатом до Генеральної прокуратури, там мене допитали, однак з матеріалами справи мені поки що не дозволили ознайомитися.
— Чому, на вашу думку, сталася безглузда трагедія?
— Однозначно була неузгодженість дій. Якщо проводили спец-
операцію, то не зрозуміло, чому працівники ДСО затримали розвідників, чому ДСО не була повідомлена про спецоперацію, чому розвідники не повідомили, що їх затримала ДСО, а не злочинці, чому вони не зізналися ДСО про те, що вони розвідка, чому КОРД послали на операцію з мінімальною інформацією?.. Можливо, хтось співпрацював із бандою, тому й виникли непорозуміння, а за тим і трагедія. Я читала, що ті, хто мав координувати спецоперацію, в момент стрілянини відпочивали в ресторані…
— Відомо, що банду грабіжників, про яку йшлося, таки затримали у Києві. Серед підозрюваних у крадіжках — колишні та нинішні правоохоронці…
— Це те, що відомо, а значно більше, впевнена, приховують.
— Ви спілкувалися з кимось зі свідків стрілянини?
— Тільки з одним співробітником КОРДу, який виходив з автомобіля після Віталія. Він розповів, що мій чоловік тричі вигукнув «поліція!», але у них почали стріляти. А ось працівник ДСО стверджує протилежне, мовляв, Віталій крикнув «работаем!» Але мій чоловік ніколи не розмовляв російською…
— Прокоментуйте заяву в.о. голови Національної поліції України Вадима Трояна про те, що стріляла одна людина, натякаючи на Віталія.
— Він не мав права давати такої оцінки до закінчення слідства, оскільки матеріали знаходяться у Генеральній прокуратурі і навіть там поки що нічого не коментують. Звісно, слідству вигідно зробити крайнім в цій історії людину, якої вже немає.
— Чи вірите у чесне розслідування?
— Ми не залишимо цю справу, навіть якщо доведеться дійти до Європейського суду. Людина, яка застрелила мого чоловіка, має бути покарана. А керівництво поліції, через дії якого і сталася трагедія, однозначно повинно понести покарання. Винних там багато і кожен має відповісти за свої помилки.
— Розкажіть про вашу сім’ю. Знаю, що і ви, і Віталій родом із Кременеччини…
— Віталій — із села Іква, я — з Великих Млинівців. У 2008 році ми одружилися, через півроку переїхали до Києва. Мешкали у гуртожитку, ледве виживали на мізерну зарплатню чоловіка. Через фінансові труднощі я на деякий час повернулася до Кременця, хотіла, щоб і чоловік залишив Київ, та він мріяв про кар’єру. Я мусила підтримати Віталія — повернулася до столиці. У нас є два синочки: Богданчикові — 8 років, Захарчику — 2. Рік тому ми купили квартиру, позичали гроші в кого тільки могли, ще досі маємо чимало боргів.
— Віталію подобалася його робота?
— Він жив роботою. Я часто відмовляла його від праці в правоохоронних органах, розуміла, наскільки це небезпечно. За іронією долі перше місце його роботи — дільничний у Княжичах. Потім працював в управлінні боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, опісля перевівся у спецпідрозділ «Сокіл». Після переатестації його відібрали до КОРДу. Пройшов спеціальне навчання, так званий курс виживання — сумнівів у його компетентності та професіоналізмі немає.
— Про що мріяв Віталій?
— Про здорову, щасливу сім’ю. Хороші стосунки з рідними, близькими, знайомими. Хотів добре виховати дітей, допомагати батькам. Улюблена робота у нього була, мріяв про кар’єрний ріст. Віталій був надзвичайно цілеспрямований. Нам його завжди не вистачатиме…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
